На конференції Petroleum UKRАINE X (жовтень 2018 року) член правління Польського нафтопереробного концерну PKN Orlen Lietuva Ярослав Шалінськи заявив про відкритість структури до обговорення питання поставок каспійської нафти через Україну на нафтопереробні заводи в Європі. “Ми повинні обговорити як організувати логістику цих поставок, – розповів він, – якщо вона буде хорошою – немає ніяких перешкод, щоб розпочати співпрацю з каспійської нафти”.

Погодимося, що озвучуване свідчить про значущість для України і Азербайджану взаємовигідного співробітництва. Але перш за все, відзначимо, що актуальність зв’язків між цими країнами фіксується ще в найбільш ранньому з тих що дійшли до цього дня давньоруських літописних зведень – Повісті временних літ (поч. XII ст.).
Згідно з літописом, з VIII ст. скандинави почали освоювати торговий маршрут (через Східну Європу до Візантії), іменований джерелом як шлях з Варяг в Греки, а із Греків по Дніпру. Таким чином, у наявності – найважливіше геополітичне значення описаного шляху (регіонів, через які він проходить). Тут і проглядається прямий зв’язок між Україною та Азербайджаном.
Дуже примітно, що геополітичну важливість взаєморозуміння між Києвом і Баку ще на початку 1920-х років в своєму секретному звіті “Україна, Кавказ, Мусульманство” висвітлив глава Особливої дипломатичної місії Української Народної Республіки (УНР) в Азербайджанській Демократичній Республіці (АДР) Іван Красковський.
“Без забезпечення України зі Сходу, з боку Чорного моря і Кубані, не може бути справжньої перемоги, повідомляв він. До того ж союз з горянами-мусульманами, а разом з тим, і мусульманським Азербайджаном, з одного боку, і Абхазією, з іншого, призведе до союзу України з цілим мусульманським світом”. Світова економічна політика з давніх часів має єдиний напрямок – в центральну Азію, – конкретизував І. Красковский, – для Європи цей шлях проходить через Чорне море і Кавказ. Оскільки “державна політика” є “політикою портів”, остільки “державна політика України є політикою Чорного моря, де Україна перетинається з мусульманством, і іншого шляху немає”. Таким чином, Україна стає “природним союзником мусульманства, пов’язаним з ним географічним сусідством, загальноекономічною політикою Чорного моря і Кавказу”.
Погодимося, наскільки однозначно в звіті І. Красковського висвітився ракурс особливих взаємин Баку і Києва.
Тому немає нічого спонтанного в обговоренні в останні роки аспекту транспортування каспійської нафти по нафтопроводу «Одеса – Броди» (з порту Південний під Одесою на НПЗ Східної і Центральної Європи, а також в Північну Європу через Гданський порт).
В цьому ракурсі ряд експертів відзначають, що коли в 2011 р у Білорусі виникли проблеми з імпортом російської нафти, Мінськ апробував маршрут Одеса-Броди. Тоді вперше за даним трубопроводом через «Дружбу» на Мозирський НПЗ було прокачано 80 тис. тон нафти. З лютого 2011 р нафтопровід використовувався для постачання азербайджанської нафти в Білорусь. Доставка здійснювалася через порт «Південний».
Наприкінці 2016 року міністр регіонального розвитку Геннадій Зубко заявив, що Україна опрацьовує можливість поставок азербайджанської або іранської нафти на білоруські нафтопереробні заводи (НПЗ). А вже навесні 2017 р пройшла інформація про заповнення обох ниток нафтопроводу “Дружба” (нафтою марки Urals), а також – нафтопровід “МНТ Південний – Броди” (нафтою марки Azeri Light).
У проміжку між двома останніми подіями, в січні 2017 року парламент України ратифікував угоду про розвиток міжнародного транспортного коридору Європа – Кавказ – Азія (ТRACEKA) з використанням залізнично-поромного сполучення на Чорному і Каспійському морях. Під TRACEKA розуміється міжнародна програма співпраці в галузі транспорту між ЄС та його країнами-партнерами у Східній Європі, на Південному Кавказі і в Центральній Азії (постійний секретаріат структури розташований в Баку). Таким чином, Україна приєдналася до числа держав-учасниць TRACЕКА, членами якої є Азербайджан, Туреччина, Іран, Болгарія, Грузія, Казахстан, Киргизстан, Молдова та інші країни.
Теймур Атає
Навесні 2018 року в Баку вперше відбулися тристоронні політичні консультації між міністерствами закордонних справ Азербайджану, Туреччини і України (на рівні заступників міністрів). Сторони висловили підтримку суверенітету і міжнародно визнаних кордонів усіх держав-учасниць зустрічі.
Влітку цього року президент України Петро Порошенко взяв участь на урочистій церемонії запуску в експлуатацію Трансанатолійського газопроводу (TANAP) в Туреччині – першої нитки проекту “Південний газовий коридор” (ПГК), яким азербайджанський газ буде транспортуватися в країни ЄС. Нагадаємо, що в ПГК входять три газопроводи: Південно-Кавказький (від Азербайджану до Грузії); Трансанатолійський (TANAP) – через Грузію до Туреччини, Трансадріатичний (TAP) – з Туреччини в Європу.
На зустрічі в Туреччині з П. Порошенко президент Азербайджану Ільхам Алієв запросив Україну взяти участь в ПГК.
“Україна повністю підтримує цей проект. І сьогодні ми погодилися, що будемо щасливі диверсифікувати наші джерела енергії і отримувати з TANAP через Болгарію і Румунію поставки газу”, – сказав в ті дні глава України.
До слова, білоруський журналіст Денис Лавнікевіч, відзначаючи запланованість перших поставок газу в Європу по TANAP на літо 2019 р говорить про формування нової європейської “газової карти”.
Правда, “поки складно сказати”, чи буде це саме “танаповський” газ, оскільки поставки за цим проектом “вже розписані контрактом”. На даний момент “важко спрогнозувати, як буде змінюватися споживання газу в Європі в перспективі декількох років, прогнози експертів сильно відрізняються”. Інша справа, що, за словами Д. Лавнікевіча, закупівля Україною в Європі по реверсу російського ж газу “де-факто стимулює розвиток транзиту”. Однак, з урахуванням завершення в 2019 р терміну дії контракту “Газпрому” з “Нафтогазом”, що може призвести до нової конфігурації навколо транзитних ліній, виходом бачиться розвиток спільних інфраструктурних проектів Нафтогазу з гравцями європейського газового ринку, наприклад, будівництво інтерконнектора-газопроводу між Польщею та Україною. Даний транспортний вузол дозволить забезпечити двостороннє транспортування газу як з Польщі в Україну, так і назад, з подальшим приєднанням до створюваної в ЄС мережі сполучних прикордонних інтерконекторів.
Таким чином, озвучування Я. Шалінськи (PKN Orlen Lietuva) ідеї про відкритість структури до обговорення питання поставок каспійської нафти через Україну на нафтопереробні заводи в Європі, про що ми говорили на початку матеріалу, виникло далеко не на порожньому місці. Коли реально втілюватиметься проект, залежить, безумовно, від безлічі факторів. Тут в обов’язковій формі повинні будуть “зійтися” і світова геополітична ситуація, і економічні нюанси. Але, в будь-якому випадку, на даному історичному етапі факт зближення позицій Києва, Баку і Анкари -очевидний.
В контексті сказаного, звернемо увагу на те, що за підсумками п’яти місяців поточного року товарообіг між Україною і Азербайджаном склав 357 млн доларів [дані української митниці]. А це майже на 45% більше показників за аналогічний період минулого року.
Автор матеріалу: Теймур Атаєв