Країна без своєї історії не стане регіональним лідером – так стверджує сучасна українська письменниця Оксана Забужко. І в цих словах є сенс, адже на помилках минулого ми вчимося, а перемоги надихають нас рухатися далі. Проблема нашої історії полягає в тому, що вона неодноразово переписувалася загарбниками. Таким чином народні герої ставали ворогами, а нещодавні кати підносилися на крилах слави. Але є одна особистість, у досягненнях якої ми ніколи не сумнівалися. Це – Богдан Хмельницький. Тільки що ми про нього знаємо насправді, чим він заслужив таку любов і ненависть свого народу? Думаю, щоб зрозуміти це, потрібно зрозуміти, якою людиною він був.


Богдан Хмельницький народився в сім’ї дрібного шляхтича, який втратив свій титул внаслідок баніції (від латинського bannire – присудити до вигнання; позбавлення всіх прав, виведення з-під дії норм судочинства, оголошення вигнання з держави). І ось, уявіть собі, що міг відчувати юний Богдан, знаючи, що на його родині таке тавро. З одного боку подібна ситуація могла викликати комплекс неповноцінності, а з іншого – неймовірні амбіції. І ось бажання перемог та слави приводять Хмельницького на воєнну службу в реєстровому козацтві. Там він себе проявляє як вмілий воїн і в одному з боїв під Москвою навіть рятує королевича Владислава, чим завойовує його покровительство.

У часи польсько-османської війни Богдан Хмельницький потрапляє до полону. В Османській імперії стає рабом, але майбутній гетьман не зламався. Він опанував турецьку та татарську мови й фактично став перекладачем в одного з флотоводців Османської порти. Непогано як для раба, чи не так? У 1622 році Хмельницькому вдалося втекти. Правда, є версія, що його викупили, але, на мою думку, вона маловірогідна, часи були такі, що подібна інформація розповсюджувалась дуже повільно, тому мало хто міг знати про полон. Швидше за все на батьківщині Богдан Хмельницький вважався полеглим в бою під Цецорою. Історія замовчує, що сталося з Хмельницьким після полону аж до 1637 року. Швидше за все він будував свою військову кар’єру.

“Усе створене людськими руками, ними ж може знищитися”, – ось ця фраза Хмельницького стосовно фортеці Кодак і заклала фундамент майбутньої Визвольної війни. Справа в тому, що Богдан своїми словами зачепив коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського. Хмельницькому навіть довелось переховуватись певний час на Запорізькій Січі. Через певний час Богдан Хмельницький повернувся додому, але Даніель Чаплинський за наказом сина Станіслава Конєцпольського забрав у нього все. Дружина вбита, землі відібрані. Хмельницький тривалий час намагався повернути їх законним шляхом, але судова система Речі Посполитої була безжалісна. Саме бажання помсти і непомірні амбіції спонукали Хме-льницького підняти повстання. Недаремно ж його вороги стверджували, що він не лише в сльозах, а й в крові стількох тисяч міріад християн міг не лише зануритися, а й утонути. Гробокопач свого і нашого народу. Відзначався жорстокою підступністю і підступною жорстокістю. Так, Хмельницький був жорстоким, та безкомпромісним, але в тяжкі часи потрібні саме такі люди.

Перша битва Хмельницького була страшною авантюрою. Залишив свого сина у заручниках у татар, якби програв, то його сина б убили. В умовах страшного дощу польська кавалерія не змогла себе показати у всій своїй красі. У битві знищено шеститисячний загін польських гусарів, елітний підрозділ польського війська. Для Варшави це був повний шок. Саме після цієї битви під Жовтими Водами Хмельницький став народним героєм, до його війська приходили нові люди, майже вся українська шляхта почала фінансувати його подальші походи. І ось після низки тріумфальних перемог він ставить Польщу на коліна. Горда Польща змушена піти на поступки і підписати принизливе для себе перемир’я. Після цього Хмельницький почав задумуватися про зруйнування Речі Посполитої і створення своєї імперії. Досить амбіційно, але під боком був такий могутній і, головне, розлючений сусід, що дуже небезпечно. Урешті-решт Річ Посполита нас знову поглинула б.

Михайло Грушевський вважав Богдана Хмельницького талановитим полководцем і сильним лідером, проте слабким дипломатом і політиком. Але давайте подивимось на дипломатичну ситуацію тих часів. По суті, Україну оточували одні вороги: Османська імперія, з якою Запорізька Січ не переставала воювати, кримські татари, яких турбували лише бойові трофеї, і московіти – “братський народ”. Хмельницький просто обрав менше зло. Йому були потрібні союзники, адже продовжувати виснажливу війну з таким ворогом, як Річ Посполита, самотужки неможливо. Тим паче, непотрібно забувати, що, окрім Московії, у Хмельницького були інші союзники, такі як Швеція та Валахія, між якими він хотів поділити Польщу. Богдан увесь час шукав союзників у бороді, але, на жаль, багато хто хотів спостерігати, як б’ються титани. Одним із таких спостерігачів був московський цар, який надавав пасивну допомогу у війні.

Однією з причин, чому Хмельницький звернувся до Московії за допомогою – це славетна козацька старшина, адже, на їхню думку, наш північний сусід – “братній народ”. Потрібно пам’ятати, що тодішня Україна складалася із вільнолюбних і некерованих людей, з якими потрібно рахуватися, в іншому випадку – смерть. І все ж московіти нічого Україні за життя Хмельницького не могли вдіяти, настільки сильний він мав вплив на тогочасній світовій арені. Тому певною мірою даремно Тарас Шевченко звинувачує Хмельницького:

Великий, славний! та не дуже…
Якби ти на світ не родивсь
Або в колисці ще упивсь…
То не купав би я в калюжі
Тебе преславного. Амінь.

Богдан Михайлович просто рано помер, і ми ще не до кінця усвідомили себе нацією.
Богдан Хмельницький був неоднозначною особистістю. З одного боку, він виборов нам свободу, а з іншого – переслідував свої інтереси. Він заклав фундамент Гетьманської держави, але не зміг подбати про його надійність. Одне можна сказати точно – Хмельницький поклав початок кінця однієї із наймогутніших імперій тих часів і переконав нас, що ми таки не придаток Польщі.



Сподобалася публікація? Будь ласка, поділіться нею з друзями у соцмережах через кнопку нижче…