Зараз часто кажуть: “Необхідно більше бути з дітьми”. Але якщо запитати дитину, скільки часу на вихідних вона провела з батьками, навряд чи вона точно відповість. Зате детально розповість про 10-хвилинну душевну розмову з мамою чи татом. Чому для дитини важлива не кількість часу, а якість, знає консультант з керівництва, бізнес-тренер і мама двох дітей Анна Гулімова.


Втомлені батьки говорять дитині: “Не можу займатися тільки тобою, у мені є й інші справи!”, “Мені що – не піти на роботу і весь день присвятити тобі?!”. Хоча далеко не завжди дитині потрібно 24 години на добу батьківського часу. Крім того, кількість часу і формат уваги суттєво змінюються залежно від віку дитини. Коли малюк тільки з’явився на світ, йому важливо повсякчас бути з мамою (трохи згодом – з татом й іншими родичами). Років з трьох дитині неважливо, за великим рахунком, скільки часу батьки готові з нею провести, але їй важливо, щоб дорослі були готові почути і підтримати у важливі для неї моменти.

Уявіть собі 14-річного підлітка: навряд чи він буде щасливий, якщо мама вирішить повсякчас бути поруч із ним. Діти ростуть, і батьківського часу їм потрібно буде все менше і менше, але все ж таки діти потребуватимуть вашої уваги протягом усього життя. Психологи стверджують, що для відчуття власної цінності, для розуміння того, що її люблять, дитині від батьків достатньо 15-ти хвилин уваги на добу. Але не поспішайте радіти, думаючи, що ви з дитиною проводите 2 або й 6 годин щодня. На жаль, ви можете бути поруч весь день, але при цьому не давати дитині достатньо любові й відчуття цінності, адже мова йде про таке поняття, як пильна увага.

Пильна увага – це коли ви цілком і повністю – з дитиною. Ви не займаєтесь паралельно ніякими справами, у вас немає у руках гаджетів, ви не говорите по телефону, не сидите в соцмережах, не проглядаєте картинки і навіть не фотографуєте дитину. Ви не думаєте про інші речі (не плануєте, що приготувати на вечерю, не пригадуєте, коли день народження у подруги чи не мрієте про гарячу ванну і релакс). Тільки у тому випадку, якщо ви занурені в справи дитини на всі 100%, вона отримує достатньо уваги навіть за 15 хвилин на добу. Ви можете щось робити разом, слухати дитину, розмовляти, сидіти, обійнявшись.
Анна Гулімова переконана: якщо дитина все вимагає і вимагає уваги, вередує і влаштовує скандали на порожньому місці, значить, батькам варто переглянути свої погляди на виховання і час, проведений із дітьми.

З іншого боку, це не означає, що коли малюк прибігає і ви зайняті своїми справами, потрібно все кинути. Достатньо пояснити, чим ви зайняті, і домовитись, коли зможете з ним поспілкуватися. Чим старша дитина, тим більше вона готова чекати, але тим важливіше вміння батьків приділяти їй якісну увагу.

Відомий американський психолог Кемпбелл Росс у книзі “Як насправді любити дітей” детальніше розкриває поняття пильної уваги. Він зазначає, що коли ми приділяємо дитині пильну увагу, це означає, що ми зосереджуємося на ній, не відволікаючись на дрібниці, так, щоб дитина ні на мить не сумнівалась у повній, беззастережній любові батька і матері. Дитина має відчувати себе важливою та значущою особистістю, яку цінують і поважають незалежно від віку. Вона має бути впевнена у своєму праві на справжній інтерес, увагу, турботливу зосередженість і безкомпромісний інтерес саме до неї саме в цю хвилину. Одним словом, пильна увага дозволяє дитині відчути, що вона в очах батьків – найважливіша людина у світі, особлива  і неповторна. Лише пильна увага батьків дає малюку можливість відчути й усвідомити це. Врахуйте, що таке знання є надзвичайно важливим для розвитку самооцінки дитини.

Що ж визначає пильну увагу? “Я зовсім наодинці з моєю мамою (татом)”. “Вона (він) тільки зі мною”. “У цю хвилину я найголовніший на світі для моєї мами (тата)” – ось що повинна відчувати дитина в цей момент. Не отримуючи достатньо пильної уваги, дитина непокоїться, бо відчуває, що для батьків усе на світі важливіше, ніж вона. У результаті дитина не почувається в безпеці, порушується її емоційний і психічний розвиток. Таку дитину одразу ж видно в дитячому садочку або школі. Вона гірше розвинена, зазвичай більш замкнута, їй важче спілкуватися з однолітками. Ці діти гірше дають раду з конфліктними ситуаціями, погано і повільно реагуючи на непередбачувані події. Вони повністю залежні від учителя або інших дорослих, з якими спілкуються.

Деякі діти, особливо дівчатка, позбавлені пильної уваги своїх батьків, здаються зовсім іншими. Вони дуже балакучі, вміють спритно маніпулювати людьми, виділяються своєю жвавістю, часто по-дитячому звабливі, зазвичай їх вважають розвинутими не по роках (дитячий садок і початкова школа). Але цей тип поведінки не змінюється і поступово стає неадекватним. До третього-четвертого класу вони стають нестерпними і викликають роздратування і в учителів, і в однолітків. Проте навіть і на такій пізній стадії пильна увага, особливо з боку батька, може в значній мірі зменшити потяг дитини до саморуйнації, знизити рівень тривожності, звільнити її для внутрішнього зростання і розвитку.

Тепер, переконавшись, наскільки життєво важливо пильна увага для кожної дитини, обговоримо, як цього домогтися. Кемпбелл Росс каже, що найкращий спосіб – знаходити час, щоб побути з дитиною наодинці. Він зазначає, що знайти час, щоб побути з дитиною наодинці, ні на що не відволікаючись, – найскладніше в повноцінному вихованні. Можна сказати, що саме це і відрізняє справжніх батьків від звичайних, альтруїстів від егоїстів, дбайливих від байдужих. Бачити свою дитину щасливою і впевненою в собі, дитину, яка без проблем знаходить спільну мову з однолітками і дорослими, навчається із задоволенням, добре поводиться – яка ж це нагорода для батьків! Але саме по собі так не станеться, чудес не буває. Ціна гармонійно розвиненої, впевноної у власних силах дитини – результат щоденної праці батьків. Тож незважаючи на зайнятість, відповідальну роботу, домашні справи батьки і т.д. повинні знаходити час, щоб побути наодинці з дитиною.



Сподобалася публікація? Будь ласка, поділіться нею з друзями у соцмережах через кнопку нижче…