Днями відбулася 6-та зустріч книжкового клубу «21 день». Другою спікеркою заходу стала Олександра Жицька – дієтолог-консультант, фудхакер, фахівець з корекції тіла і формування звичок. Олексанра розповіла про книгу журналіста, лауреата Пулітцерівської премії Майкла Моса «Сіль, цукор і жир. Як харчові гіганти підсадили нас на голку». У книжці йдеться про те, як обходити десятою дорогою продукти, які містять прихований цукор і сіль та про те, як виховати в собі звичку перевіряти етикетки продуктів перед покупкою і стати свідомим покупцем.  Мегаполіс підготував конспект виступу Олександри.


Наше здоров’я – це наша особиста відповідальність. Все, що є у продукті, зазначено на упаковці, та ми цього не читаємо. Ті, хто дотримується ЗСЖ, ризикують ще більше. Як правило, саме вони купують продукти з надписом Fitness, дієтичні, нежирні тощо. Але найчастіше саме в цих продуктах дуже багато цукру, просто він прихований серед інших інгредієнтів.
 
Усі знають, що вівсянку вранці їсти корисно. Але проблема в тому, що замість вівсянки ми їмо пластівці, в яких після промислової обробки вже майже нічого не залишилося. Якщо в них ще є штучні підсолоджувачі, то фактично ми отримуємо заряд глюкози, але вже через годину знову хочемо їсти. У таких пластівцях висока енергетична цінність, але низька поживна цінність.
 
Проблема в тому, що ми намагаємося харчуватися, як раніше. Та продукти, які ми споживаємо, вже не такі, як раніше. За словами “вівсянка”, “йогурт” та “салат” можуть ховатися десятки страв та інгредієнтів.
 
Вівсяна крупа насправді має такий вигляд.
 
А це – вівсяні пластівці, або плющена крупа.
 
А ось це – німецька, імпортна вівсянка. Але від вівсяної крупи там залишився хіба пил. Такий сніданок не має нічого спільного зі здоровим способом життя.
 
Виробники користуються тим, що ми поспішаємо, тому є ще один варіант вівсянки. А якщо на ній ще написано, що вона з насінням льону… Якщо почитати зміст, то бачимо, що там є цукор, вівсяне борошно і сіль.
Окремо цукор, сіль чи жир – це не погано. Вони нам потрібні. Але ми говоримо про додані речовини у вже оброблені продукти.
 
Що більше ми їмо цукру, то більше нам його потрібно, щоб відчути солодкий смак. Щоб сирі овочі та фрукти не здавалися прісними,потрібно перезапустити свої рецептори.
 
Ось такий вигляд має харчова індустрія. Наша промисловість – це з десяток компаній. Решта порівняно з ними – це тимчасове явище. Це дуже великий бізнес.
 
У Книзі Майкла Моса «Сіль, цукор і жир. Як харчові гіганти підсадили нас на голку» йдеться про те, що ці корпорації проводили дослідження, результатом якого стало прозріння. Якщо люди їстимуть лише для того, щоб втамувати голод, то ніхто на цьому не заробить. Тому споживання їжі зараз – це що завгодно, тільки не винятково тамування голоду. Це і емоційне розвантаження, і дозвілля… Скільки батьків водять своїх дітей у МакДональдс як на свято. Батьки так демонструють свою любов, і діти вчаться асоціювати фастфуд із радістю.
Маркетологи зараз не продають нам їжу: вони продають образ, довіру, стиль життя.
 
Ці корпорації мають спеціальні відділи, де створюють певні суперсмаки. Харчові інженери працюють за певним алгоритмом, вони змішують певні компоненти, які роблять смак неповторним. Coca-Cola, Snickers, Bounty – це все неповторні смаки. У них можуть бути аналоги, але майже кожна людина впізнає їх серед інших.
 
Коли людина зараз приходить в супермаркет, її атакують упаковки, надписи, аромати.
 
Діти не народжуються з тягою до солодкого. Її формують через заохочення – батьки часто дають солодощі дітям за хорошу поведінку. На емоційному рівні згодом це стає схожим на наркотичну залежність. Людину, яка третій день на дієті, можна помітити відразу: вона нервова, кидається на всіх. Дійсно, є емоційне та фізичне бажання солодкого. Ми вже не завжди здатні розрізнити, коли дійсно хочемо з’їсти солодкого чи просто побалувати себе чимось.
 
Ніхто ніколи не набирає вагу за новорічну ніч. Але набирає за два тижні, коли ми вже з’їли всі свої запаси і пішли доїдати сусідські…
 
У всіх цих продуктах на картинці нижче є цукор. У сирках, йогуртах, соках теж. Особливо небезпечні продукти – дитяче харчування. У них дуже багато прихованого цукру. Бо небезпека саме у прихованому цукрі, тому, який ми споживаємо, не усвідомлюючи цього.
Ми часто плутаємо те, що знаємо, як щось треба робити, із тим, що робимо насправді. Бо коли мені кажуть, що правильно харчуються і тренуються, та результату немає, значить, вони тренуються неправильною.
 
На снеку ми бачимо надпис Fitness, на ньому фото стрункої дівчини, а ще – всього 68 кілокалорій! Але у складі приховано 5 видів цукру.
 
Багато дешевого жиру є у складі кондитерських продуктів. У вуличній їжі, хот-догах, чіпсах, напівфабрикатах,які стимулюють наші смакові рецептори і дають відчуття насолоди. Краще в їжу додавати нерафіновані олії, заправляти ними салати. Домашній майонез також підходить, – це лише питання пропорцій і дозування.
 
Чим більше ми їмо цільної їжі, а не промислово обробленої, тим ми здоровіші. Чим більше ми споживаємо їжі з високою енергетичною, проте низькою поживною цінністю, тим менше ми можемо з’їсти поживної їжі
 
Ми можемо отримувати багато інформації про продукт із його складу. Якщо в ньому на третьому місці – цукор, то такий продукт нам непотрібен.
 
Сіль – це підсилювач смаку. Сама сіль не має енергетичної цінності. Краще уникати готових продуктів із промисловою сіллю, натомість вживати максимально цільну їжу, і самостійно солити чи цукрувати. ВООЗ рекомендує вживати 5 грамів солі на добу, тоді як українці в середньому вживають 12 грамів. Але прихованої солі ми з’їдаємо так багато, що на “видиму” залишається лише близько третини чайної ложки.
 
У нас багато звичок родом із радянського минулого, які, на жаль, сформовані не від хорошого життя. Замість консервації взимку значно краще жити овочі, які пройшли шокове заморожування.
 
Прийдіть додому і перечитайте, що у вас там лежить. Це не означає викинути з нього геть усе. Будьте усвідомленими. Соуси, кетчупи, гірчиці, майонези, приправи – це найбільша зона ризику. У складі першим, як правило, зазначається інгредієнт, якого у продукті найбільше. Якщо це – сіль, будьте обачними. Робіть висновки принаймні з видимої частини свого харчування і усвідомлено контролюйте те, що їсте. Регулярно проходьте медичні обстеження, дбайте про своє здоров’я. Навіть депресивність, емоційність, образливість – це все можуть бути симптоми захворювання. Зараз для цього існує багато доступних спеціалізованих тестів.