Чи задумувались ви коли-небудь, як майбутні хірурги роблять свої перші операції?  Звідки набираються досвіду і як відшліфовують вміння? І взагалі, скільки практики потрібно перш, ніж зробити першу справжню операцію і при цьому не допустити помилки, яка може коштувати надто дорого?.. Про те, як готують хірургів, ми поспілкувалися з керівником хірургічного клубу Armata manus, лікарем-хірургом, лауреатом премії НАМН України для молодих вчених – Дмитром Шамраєм.


Дмитре, розкажіть, що таке хірургічний клуб і як виникла ідея його створити?

Хірургічний клуб Armata manus – спільнота молодих хірургів, зусиллями яких здійснюється підвищення якості хірургічної освіти в Україні шляхом проведення практичних шкіл з хірургії та інформаційно-просвітницької роботи.

Хірургічний клуб починав своє існування як гілка гуртка кафедри оперативної хірургії та топографічної анатомії НМУ імені О.О. Богомольця у 2013 році, коли я почав збирати студентів для відпрацювання хірургічних навичок на органокомплексах, операції того часу були досить простими (кишкові анастомози, шви шкіри, судинні шви), майно гуртка складалось з необхідних інструментів, тазика для органів та лампи. Згодом ми почали проводити відкриті засідання для студентів Національного медичного університету.

Навесні 2014 року після окупації Криму та початку війни на сході України ми провели цикл лекцій з практичною частиною по тактичній медицині та військово-польовій хірургії на базі НМУ. Практична частина включала накладання джгутів, пов’язок, транспортування поранених, імобілізацію кінцівок та інше. Заходи були безкоштовними, необхідні матеріали купували за власний кошт, кількість слухачів на лекції коливалась від 80 до 130 людей. Потім був Всеукраїнський конкурс з практичної хірургії – перший захід всеукраїнського масштабу, проведений клубом.

Ідея проведення школи з хірургії народилась випадково – один знайомий з олімпіади по оперативній хірургії побачив нашу «творчість» у вигляді анастомозів, резекцій, схем різний операцій в контакті та запитав, чи можна приїхати до нас, закупити необхідні матеріали та навчитись робити операції своїми руками. Через місяць після цього ми склали програму Базової школи та анонсували її проведення на серпень 2014 року. Бажаючих було настільки багато, що через тиждень ми провели ще одну таку саму школу. Члени клубу почали розвиватись у різних галузях хірургії, їздити на стажування, адаптувати нові знання та досвід під освітні проекти для молодих хірургів. Наприклад, мій зам по клубу, хірург-інтерн Попандопало О.О. цікавилась судинною хірургією та склала програму Школи з однойменної спеціальності. Завдяки моєму навчанню в Інституті раку та поглибленому вивченню хірургічної анатомії шлунка та лікування раку шлунка стала можливою Школа зі шлункової хірургії з відпрацюванням мануальних навиків не тільки на органокомлексах, а й на живій свині; згодом на базі торакального відділу Інституту відбулась Школа з онкохірургії (за підтримки заввідділенням пухлин стравоходу та шлунку Кондрацького Ю.М. та заввідділенням пухлин легень та середостіння Борисюка Б.О.); після тривалого стажування у торакальному центрі Helios Klinikum Erfurt (Германія) ми вирішили поділитись знаннями з українськими колегами.


Хірургічний клуб Armata manus є досить відомим серед студентів та інтернів України. Розкажіть, будь ласка, про основні напрямки діяльності клубу.

Спектр діяльності клубу є досить широким. Перш за все, це проведення шкіл з практичної хірургії (базові, шлункові, судинні, лапароскопічні, нейрохірургія, торакальна хірургія, онкохірургія). В основі кожної школи лежить безперервне навчання у різних сферах хірургії та якісно новий досвід отриманий як за кордоном, так і у деяких «сучасно мислячих» (є гарне англійське слово up-to-date) хірургів України. Школа — це практично-орієнтовані, основані на доказовій медицині лекції, практичні заняття на тваринних органокомплексах (DeadLab) та відпрацювання набутих навичок на кроликах або свинях (VetLab). Якісні deadLab заняття викликають інтерес європейських хірургів (наприклад, організація EDS – European Digestive Surgery), деякі програми навчання формувались за участю іноземних колег.


VetLab заняття (навчальні операції на свинях та кроликах), на наше переконання, є невід’ємною частиною навчання хірурга, дають змогу застосувати мануальні навички за операційним столом, відчуваючи «живу тканину» та відповідальність за життя пацієнта

До речі, наші курсанти зазначають, що саме відчуття відповідальності є найбільшим враження від VetLab. Такі операції на кроликах як анатомічні резекції печінки, судинні анастомози, є мікросудинними операціями, які потребують наявності спеціальної оптики, інструментарію та навичок. На базі хірургічного клубу функціонує лапароскопічний центр, який включає 9 тренажерів з фіксованою камерою для базових навиків та 7 тренажерів з динамічною камерою для advanced навиків). Також як підрозділ клубу існує студентський науковий гурток з хірургії Armata manus – на засіданнях студенти обговорюють клінічні випадки, рекомендації з лікування хірургічних захворювань. Ми пишаємось Всеукраїнським конкурсом з практичної хірургії (проходить з 2014 року), на якому студенти мають змогу змагатись у швидкості та якості хірургічних навичок (кишкові та судинні анастомози, резекції шлунка, шви шкіри, сухожилка, лапароскопічні, урологічні операції).

Хто є основною аудиторією на Школах? Скільки людей встигли відвідати ваші заходи?

Основною аудиторією є інтерни та студенти старших курсів. Багато студентів, які постійно відвідують наші заходи та розвиваються з нами, стають інтернами, а потім лікарями. Такі спеціалізовані Школи, як Лапароскопічна та Торакальна, привертають увагу практикуючих лікарів. За 3 роки існування клубу наші заходи відвідали понад 500 людей.

Останнім часом спостерігається відтік лікарів (особливо молодих) за кордон, критика медичної освіти в Україні, непереборні труднощі у реформуванні медичної галузі. Яку позицію займає хірургічний клуб? Які у Вас є побажання для молодих лікарів та студентів?

Відтік медичного персоналу, загалом, хоча й не відчувається в Києві, але стає проблемою. Мотивовані молоді лікарі вивчають іноземну мову (німецька, польська, словацька, чеська) та без проблем виїжджають працювати за кордон. За останній місяць я отримав 2 запрошення на роботу хірургом в Європі (Германія та Чехія). Разом з тим, хірургічний клуб отримує цікаві пропозиції та генерує все більше ідей стосовно якісно нових освітніх проектів, деякі з них – поза межами хірургії.
Більш того, питома вага неофіційної освіти (зокрема, медичної) стає більшою; якість офіційної освіти падає (не тільки в Україні), люди відчувають потребу в ліквідації «пробілів».

У студентів немає уявлення, що таке «жива хірургія», ситуація з практичними навичками критична

Якщо 15-20 років тому у програму входило відпрацьовування на собаках трахеостомії, а ентузіасти мали змогу виконувати трансплантації комплексу «підшлункова залоза-дванадцятипала кишка», зараз більшість студентів не вміє робити внутрішньовенні ін’єкції, а тим паче, плевральну пункцію. Тому наша почесна місія – дарувати досвід першої самостійно виконаної операції.

Необхідно не просто зробити якісний теоретичний матеріал, а й адаптувати людські операції до органокомплексів та свиней (кролів), що потребує інтелектуального, творчого та матеріального ресурсу

В Європі та США одно- або дводенний семінар хірургічних навичок коштує від 500 доларів. Досвід та відгуки учнів показали, що наші семінари не поступаються зарубіжним. Ми звертались з проектом Центру хірургічних навичок до НМУ імені О.О. Богомольця та НМАПО імені П.Л. Шупика, але далі від зацікавленості окремих людей робота не пішла. На сьогодні хірургічний клуб стрімко розвивається, наша почесна місія – дарувати досвід першої самостійно виконаної операції. Ми відкриті до співпраці.

Побажання молодим лікарям: самовдосконалюватись, будувати роботу на принципах доказової медицини, замислюватись над правильністю своїх рішень кожен день, переймати зарубіжний досвід.