Перша половина XVII століття – похмура сторінка нашої історії. Берестейська унія загострила відносини між православними та католицькими церквами, а україномовне населення було майже безправним. Внаслідок цього козацтво піднялось на повстання проти шляхти, але всі спроби запорожців вибороти свої права були знищені. Безперечно, це були темні часи, але саме такі часи загартовують дух, саме за таких умов з’являються справжні герої. Одним із таких героїв є Іван Богун.  


Достеменно невідомо, коли Богун народився, але є версія, що його батько Федір Богун був дрібним шляхтичем, що проживав поблизу села Олекшичі. Також нічого невідомо про молоді роки майбутнього полковника Війська Запорозького, швидше за все він жив життям звичайного січового козака. Але за ті роки він встиг взяти участь у козацькому повстанні 1637-1638 років. Також Богун був одним з тих, хто обороняв фортецю Азов від турецького Султана Ібрагіма І, керував одним із козацьких загонів.

Іван Богун був легендою ще за життя, його образ був оповитий таємницею; протягом п’ятнадцяти років йому вдавалося утримувати булаву полковника. У 1647 році він брав участь у таємних засіданнях Богдана Хмельницького, на яких планувалася майбутня визвольна війна проти Речі Посполитої. Вороги Богуна не просто боялися – вони його поважали. Польський історик В. Коховський так писав про нього: “Сміливий, розумний… надзвичайно популяр-ний, вміє, як ніхто інший, вдало діяти; сильний і хитрий, як лис; людина відважна і завзята”. Усі ці таланти Івана Богуна проявилися в 1651 році підчас битви під Берестечком, що на річці Стир. У найкритичніший момент битви кримський хан Іслам Гірей зрадив козаків і разом зі своїми людьми втік. Богдан Хмельницький, сподіваючись повернути татар, вирушив навздогін, а командування перейшло до полковника Богуна. Ситуація була складна – козацьке військо з трьох боків оточене польсько-литовським військом, а позаду болото. Здавалося, що тікати нікуди і єдиний вихід – померти на полі бою, але Іван Богун не збирався здаватись і пішов на відчайдушний крок – відступати через болото. Саме завдяки його маневру було врятовано більшу частину козацького війська.

Постать Івана Богуна надихала навіть польського письменника Єжи Гофмана. Ціллю письменника було показати польську сторону у визвольній війні, й козаки в нього були бовдурами, але образ Богуна йому не вдалось спаскудити, хоч козацький полковник у романі вийшов більш відчайдушний, ніж насправді.

Так, це була незвичайна людина для свого часу, мало хто міг  вдало поєднувати здібності відважного воїна й мудрого політика. Ця була надзвичайно цілеспрямована людина, тверда й незламна у своїх життєвих переконаннях. Іван Богун навіть перед загрозою смерті не погодився підписувати Березневі статті між Гетьманщиною та Московією. Можливо, такі люди народжуються раз на сто років, проте що ж саме робить їх такими?

Можливо, вони вже з народження наділені вмінням змінити світ… але тисячі людей бездарно заривали свої таланти в змелю, нічого після себе не залишивши. Богун від природи був талановитим, попри це невтомно відточував свої фізичні й інтелектуальні здібності. Іван Богун зміг стати кимось на зразок Надлюдиною Ніцше. Його вели амбіції, але спокушала не влада, а боротьба за досягнення свободи як для себе, так і для інших. Можливо, лиховісні часи створюють таких бійців з темрявою для того, аби зберегти рівновагу між добром та злом.

Читайте також: Богдан Хмельницький: жорстокий кат чи мудрий державний діяч?



Сподобалася публікація? Будь ласка, поділіться нею з друзями у соцмережах через кнопку нижче…