Нещодавно на порталі Мегаполіс уже була публікація, присвячена зв’язку жіночої незалежності з показниками освіти і професійної реалізації. А нині ми вирішили приділити увагу дослідженню французького соціолога Жана-Клода Кофмана, який звернув увагу на одну з відносно нових і тривожних тенденцій соціуму – життя-соло. Тривала робота над цією проблемою вилилося у видання “Самотня жінка і чарівний принц”. Залишаючи поза увагою Японію, де серед молоді останнім часом поширюється епідемія самітного життя та кар’єрного зростання, автор зосереджує свою увагу здебільшого на Європі. Саме на згаданому дослідженні Жана-Клода Кофмана базуватиметься пропонована публікація спеціально для Мегаполісу.


Умовно винуватцями дедалі більшого поширення одинаків і одиначок стала масова культура. Так, культивування образу ідеального принца у різних формах популярного мистецтва – кінофільмах, літературі, театрі – викривлює реальність. Жінка, так і не знайшовши жаданих романтичних пригод, що в пікантних деталях є повсюдно, крім реального життя, все частіше перестає задовольнятися прозаїчними відносинами.

Зависокі очікування не залишають місця навіть тим небагатьом претендентам, які могли б стати повноцінними партнерами. У результаті й без того нетривалі стосунки розриваються, поступаючись місцем свідомо обраній самотності.

3

Серед інших причин феномена життя-соло – зростання відповідальності індивіда перед суспільством (здебільшого, через роботу). Працюючи понаднормово і понаднормово втомлюючись, жінка все рідше має бажання створювати сім’ю. Модель матері, яка жертвує усім заради своєї дитини, також вже не настільки приваблива, як раніше. Дедалі поширенішою стає потреба в автономності та в реалізації у суспільстві, а не в тісному родинному колі.

Один із важливих елементів усамітнення жінки – свобода господарювання. “Мало господарських клопотів, мало покупок, виключно те, що любиш, мало примусу, можливість не приходити додому й нікого про це не попереджати”, – стверджує Фредеріка, одна з респонденток Жана-Клода Кофмана.

Здається, це ламає стереотипи, але сьогодні жінка може дозволити собі жити лише для себе

“Сніданок у ліжку, і ціла година для своїх щоранкових справ”, – розповідає Жоанна. Її доповнює Клаудіа: “Окрім того, свобода пройтися, коли заманеться, при бажанні читати цілісінький день у суботу й неділю…”. Такі, здавалося б, зовсім маленькі втіхи здатні замінити жінці традиційне сімейне щастя.

Самотні жінки частіше, ніж заміжні, виходять з дому – на виставки, у музеї та галереї. До того ж, на противагу поширеній думці, на пляжі також здебільшого можна побачити самітників. Люди, які живуть без пари, витрачають більше грошей на кіно, театри, концерти, ресторани та кав’ярні, порівняно з сім’ями.

2

У житті самотніх жінок західної Європи чільне місце посідає спорт. Так, ті ж француженки можуть щодня годинами відточувати контури свого силуету, компенсуючи цим нестачу сім’ї. За цією ж логікою, самотні жінки більше часу проводять у салонах краси і перукарнях. Цю особливість життя-соло чітко окреслила Бабетта:

“Ми бачимо, що жінки – прихильниці подружнього життя опускаються, тілом і душею  розчиняються у своїх каструлях і дітях. Самотніх же жінок упізнаєш одразу, вони вишукано одягнені. Ми приречені бути гарними”

Треба додати, що жінка, яка обрала життя-соло – ідеальний працівник. У неї багато, іноді – аж надто багато вільного часу, і вона не проти витрачати його на роботу. Їй також можна менше платити, як то й досі практикується навіть у деяких країнах Європи, бо ж вона не мусить забезпечувати сім’ю. При цьому жінка на роботі може почуватися навіть краще, ніж у своїй порожній квартирі. Саме тому вона зазвичай приходить в офіс завчасно, а йде додому найчастіше останньою.

Узагальнено проблема самотньої жінки звучить так: “Бракує руки, яка б заспокоїла, міцних рук, у яких можна було б сховатися”

Однак відповідної руки/плеча/опори просто не існує. Причина цьому проста: самотня жінка часто досягає неймовірних кар’єрних висот, внаслідок чого не може знайти собі рівного. До того ж, на такому етапі очікування чоловіків і жінок, як правило, дуже різняться. Тоді як чоловіки бачить у стосунках здебільшого вирішення сексуальних і господарських питань, представниці слабкої статі шукають підтримки та інтимного спілкування.

4

Інтернет не в змозі врятувати самітників від їхнього вибору: хоча значна частина жінок, які обрали життя-соло, ведуть блоги, успішні в бізнесі та мають широке коло соціальних зв’язків, знайти партнера у віртуальній реальності для них також важко. Надмірний вибір убиває вибір як такий.

Отже, тривалий курс на індивідуалізацію, на бажання розкрити себе і самореалізуватися, породив феномен життя-соло, і ми як суспільство більше не можемо його ігнорувати. Однак це не означає, що потрібно засуджувати людину, яка свідомо обрала самотність, ставити незручні і направду болісні питання типу: “Ну коли ти вже вийдеш заміж/станеш мамою?”. Натомість краще практикувати толерантність і розуміння. Зрештою, більшість жінок, які, реалізувавшись професійно, все ж вирішили створити сім’ю, пізніше у своїх листах-зверненнях до самітниць просили… усвідомити цінність якщо не життя, то принаймні періоду-соло, і зуміти скористатися ним на повну.

Фото з фотостоку stocksnap.io



Сподобалася публікація? Будь ласка, поділіться нею з друзями у соцмережах через кнопку нижче