У Музеї книги і друкарства України днями відкрили виставку «Західноєвропейська гравюра ХVІ–XVIII століть зі збірки Львівського музею історії релігії». До неї увійшли роботи найкращих граверів Франції, Німеччини, Італії, Нідерландів та Англії на біблійні, історичні та міфологічні сюжети.

На виставці представлено твори Генрика Гольціюса, Яна Мюллера, Пітера ван дер Борхта, Жерара Одрана, Бернара Пікара, Йоганна-Даніеля Герца, П’єтро Монако, Валентина Гріна та інших. Родзинкою виставки стало оформлення інформації про експонати: в кінці інформаційних карток відвідувачі знайдуть кілька хештегів, які підкреслять ключові елементи і значення кожної представленої гравюри.

Ми тішимося, що маємо змогу в нашому музеї показувати західноєвропейську гравюру ХVІ–XVIII століть із колекції Львівського музею історії релігії. Для мене особисто і для Музею, для Києва і української спільноти це – подія. Не так часто відбуваються міжмузейні проекти, не так часто ми знаємо, що містять у собі колекції наших музеїв. Я думаю, те, що ми змогли у такий непростий час реалізовувати такий проект, знаково. Мені дуже приємно, що саме зі Львовом у нас настільки тісна співпраця. Трохи більше року тому ми привезли до Музею прекрасну виставку з Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького, це були малюнки італійських майстрів ХVІ–XVIII століть. Серед них – роботи Тінторетто, і навіть одна – Мікеланджело. Тоді це була дуже резонансна виставка. А сьогодні до нас прийшли й фахівці, дослідники гравюри.

Ця виставка і справді – подія. Це – справжній бенкет для ока. Тут представлені найкращі твори європейських майстрів бароко, є кілька творів класицизму, на кожен твір можна дивитися безкінечно. Тим більше, що наприкінці ХХ століття дуже мало художників зверталися до таких складних технік, як різцева гравюра, тобто виконана на міді. Уявіть собі, над такими гравюрами часто працюють впродовж року, іноді – довше. Хочу сказати, що тут є просто блискучі зразки так званої репродукційної гравюри за творами Пітера Пауля Робінса, Тінторетто, Паоло Веронезе. Це – показові роботи, тому що репродукції, які виготовляли саме таким способом, виконані за кольоровими творами у чорно-білому варіанті. Їхня особливість у тому, що вони значно точніше передають оригінал твору, ніж сьогоднішні найкращі кольорові репродукції, бо в них є головне – точне потрапляння в тональність.

Робота тривала два роки, і розпочалася з гравюри «Благовіщення» Йогана Ґанса, і, відверто кажучи, у нашій експозиції вона була неправильно атрибутована. Ця тема захопила куратора виставки Надію Полянську, і впродовж двох років вдалося опрацювати 54 гравюри. Частково їх експонували в експозиції, частково – представляли на виставках. Але багато з тих гравюр, які відвідувачі можуть бачити в залі Музею книги і друкарства, експонуються вперше. За цей час, коли назбиралося стільки матеріалу, зародилася ідея виставки і постало питання реставрації. У 80-х роках гравюри реставрувала відома львівська художниця-графік Зиновія Юськів. Завдяки їй роботи збереглися. У 2000-х роках ці роботи реставрувала київська художниця Тетяна Саламаха, і вже до самої виставки роботу закінчував наш реставратор Максим Гончарук.

Я – історик. Хоча займаю посаду вченого секретаря, але я досі вважаю, що основне моє завдання – працювати з відвідувачем, проводити екскурсії. Я найбільше зацікавлена в тому, щоб ця виставка була цікава пересічному відвідувачу.

Я побудувала цю виставку як три дзеркала. Перше дзеркало – це ілюстрації античних міфів, дохристиянських історій. Друге дзеркало – як бачили світ навколо себе люди в ХVІ–XVIII століттях, коли творили ці автори. Третє дзеркало трошечки хуліганське, не знаю, мала я на нього право, чи не мала. Я поставила хештеги в кінці етикеток. Що, на мою думку, звичайний відвідувач зверне увагу, можливо, на якісь дрібні деталі, ідеї, спільні для того і для нашого часу. На трактування краси, тіла, моди, волонтерства, біженців. Мабуть, це дуже ризикований експеримент: подивитися, наскільки давнє мистецтво може бути близьким до нас у ХХІ столітті. Сподіваюся, що в когось це знайде відгук, і мені це вдасться.

Фотографії слайдера та спікерів Богдана Пошивайла взяті з офіційної сторінки Музею книги і друкарства у Facebook