Коли живеш у мегаполісі, неминуче стикаєшся з усіма його характерними особливостями – і перевагами, і недоліками. З останнього варто згадати хоча б громадський транспорт (уникнути його можна лише тоді, коли ти – багатенький Річчі, та й то наслідки будуть плачевними, але про це – трохи далі). Мало хто його любить через майже постійну тисняву, запахи, своєрідний контингент і вже звичне «передайте за проїзд»…

А тепер від міського середовища до більш універсальних речей. Ви й без мене знаєте, що вміння спілкуватися і, відповідно, контактувати з людьми, віддавна вважалося перевагою лідерів. І надто зараз, в інформаційну епоху, коли ефективна комунікація стала просто-таки ключем до кар’єрного зростання.

Мегаполіс

Але що, коли ми не можемо похвалитися особливою любов’ю до спілкування? Якщо нам куди комфортніше посидіти вдома, серед комфорту і тиші, ніж витрачати свій час та енергію на розмови? Особливо різко ці питання постають тоді, коли різниця між людьми, які дійсно люблять спілкуватися, і нами, стає очевидною.

А тепер по-суті: якщо ви уникаєте шумних свят, натовпу, а замість проїхатися у громадському транспорті радше пройдетеся кілька зупинок пішки, бо так на душі спокійніше буде – вітаю, скоріш за все, ви інтроверт. Проте це не недолік, а ваша особливість.

Близько 2/3 людства – екстраверти, і тільки близько 1/3 – інтроверти

Інтровертів – людей, які заряджаються енергією від тихого усамітнення, дійсно меншість. Натомість активних, енергійних, шумних комунікаторів, які наповнюються енергією від спілкування з іншими людьми, маємо значно більше. Та це не біда. Головне вчасно усвідомити і прийняти свою особливість, щоб надалі йти по життю з комфортом.

Мегаполіс

Найбільше про життя інтроверта я зрозуміла завдяки книзі Лейні Мартин Олсен «Непереможний інтроверт». Відразу зазначу, що й екстравертам буде що почерпнути з цього видання, тож раджу представникам обох психологічних крайнощів ознайомитися з ним. А між тим, особисто для мене стало відкриттям таке:

  1. Інтроверти можуть неохоче доручати роботу іншим.
  2. Вони добре працюють, коли над ними ніхто не наглядає.
  3. Інтроверти можуть відчути себе стомленими в натовпі, навіть ні з ким не розмовляючи.

Інтроверти – істоти територіальні, тому потребують особистого фізичного простору. Маючи своє, хоча б і маленьке місце, вони контролюють власні енергетичні витрати

А ще інтроверти частіше мерзнуть, та й зазвичай температура тіла у них нижче 36,6°. Так трапляється з тієї причини, що аби забезпечити повноцінне живлення внутрішнього світу інтроверта, мозок споживає більше крові, внаслідок чого в нас часто мерзнуть кінцівки. Але не це здивувало мене найбільше.

Жахливо те, що в погоні за перевагами екстравертним життям ми ніби штовхаємо себе, виснажуючись завищеними вимогами. А щоб зарядитися у стилі екстравертів, ми гніваємося, хвилюємося, а також «допінгуємося»: накачуємося кофеїном, або й гірше – наркотиками

Певна річ, така гра свічок не варта. І якщо вчасно не зрозуміти, чому ми стали пити по 6 склянок кави на день, чому часто безпричинно гніваємося (і можемо цього не показувати зовні) тощо – можна серйозно погіршити своє здоров’я.

Якось моя подруга, яка працює інтерном у юридичній компанії, поскаржилася мені. Вона розповіла, що часом її просто розривають завданнями: не встигла вона домовитися й обговорити умови одного, переписуючись із колегою, як до неї безцеремонно підійшов інший – також із завданням. «Ці люди не цінують особистого простору, а мені дуже важко швидко «перемикатися» з одного на інше. Простіше було б, якби я спокійно завершила одну роботу, а тоді приступила до іншого завдання», – пояснила подруга.

Мегаполіс

Я порадила їй спосіб, про який сама довідалася тільки нещодавно із книги, що згадувала раніше: можна поставити на робочий стіл саморобну табличку із підписом «Не турбувати, я зайнята. Поговоримо, як звільнюся» і якимсь веселим персонажем. Зрештою, підійде будь-який текст, головне – нікого ним не образити і ним же пояснити співробітникам про свою особливість.

А тепер три рятівні «О» від Лейні Мартин Олсен:

  1. Особистий ритм
  • прийміть власні обмеження;
  • звертайте увагу на свої біоритми;
  • розбивайте завдання на малесенькі кроки.
  1. Особисті пріоритети
  • пам’ятайте, що у вас є вибір;
  • вибирайте те, що має для вас значення;
  • постійно оцінюйте, як ваш вибір працює на вас;
  1. Особисті параметри
  • захищайте своє інтровертне «я»;
  • установіть параметри за допомогою «ні», «так» і «може бути»;
  • не поспішайте і подумайте, перш ніж приймати рішення.

Щодо останнього – варто лише сказати людині, яка вимагає рішення тут і зараз: «Мені треба подумати над цим. Дайте мені час. Я можу прийняти рішення пізніше, зваживши усі “за”і “проти”». Перевіряла сама, діє.

На початку публікації я також зауважила, що уникнення реалій життя у великому місті може тільки нашкодити людині. Повчальний випадок на цю тему я почула від психолога Наталії Базими. Її знайома ніколи не дозволяла своєму синові їздити до чи зі школи на громадському транспорті, а завжди підвозила його на авто. Та одного разу обставини склалися так, що вона не змогла забрати сина, а тому зателефонувала і розповіла, як дістатися додому. Маршрут передбачав пересадку: від «Видубичів» треба було ще їхати маршруткою. І якщо до цієї станції школяр ще дістався, то далі телефон у нього розрядився, а гаманець із кишені поцупили. Так він і простояв на зупинці ще кілька годин, наляканий та заплаканий, адже маршрутники відмовлялися підвезти пристойно вдягненого хлопця безкоштовно. Від цього випадку він оговтувався впродовж кільклї місяців.

Зрештою, так само з інтровертами: не варто ставити табу на відкритості та комунікабельності. Ці риси можна і варто у собі розвивати, щоб не стати відлюдьком. От тільки треба знати свої можливості, особливості тощо, і давати собі нагоду побути наодинці.

Фото з фотостоку StockSnap.io