Для підлітків, як відомо, є два головних «страхи»: бути такими ж, як всі, та невже я не такий, як усі. Балансуючи на цій межі, поступово відбувається процес формування особистості. Виникнення агресії можна вважати рушівною силою на шляху в доросле життя, що може прогнозувати майбутній успіх. Але ж ми говоримо не про тварин, які борються за виживання, а про людей.  Юне майбутнє нашої країни посіло «почесне» четверте місце після своїх жорстокіших однолітків з Росії, Албанії та Білорусі.

Про підліткову жорстокість знято сотні фільмів та написано безліч книг, а цією проблемою переймаються і вчителі, і психологи, і соціологи, і правоохоронці в усьому світі. Майже щодня в Україні констатують вбивства, зґвалтування, нанесення тілесних ушкоджень, скоєних неповнолітніми. Справа не лише у психологічних і соціологічних особливостях підлітків, а й у впливі оточення, виховання, поведінці дорослих та характері самої дитини.

Сумна статистика свідчить, що український підліток хоч раз був у ролі жертви чи агресора. Коли переважає страх бути таким як усі, підліток кидає виклик суспільству. У такому стані він може скоїти щось жахливе, не усвідомлюючи цього. Більшість агресорів на запитання: «Навіщо ти це зробив?», не мають відповіді. Ними керують інстинкти, які підсилюються авторитетом у здобутому колі підлітків. Більшість неповнолітніх формуються у групи, саме в них вони відчувають власну важливість та самостверджуються. Той, хто може підірвати їхній авторитет, є повноцінною жертвою. Саме цькування з боку однолітків викликають у жертви страх – невже я не такий, як усі?

Якщо раніше дорослішання підлітків супроводжувалося бійками на подвір’ї школи, то тепер – це також ігри у соціальних мережах, де можливості створення різного роду відео та корекції фото використовують не за призначенням. Це призводить до фатальних наслідків, таких як самогубство. Коли соціальні тенета не допомогли зламати жертву, її починають ламати у прямому сенсі цього слова. При цьому основний спосіб захисту молоді – брехня. Насамперед дорослі самі стимулюють підлітка брехати. Це програмується з дитинства. Наприклад, якщо ваша дитина розбила вазу, коли вас не було в кімнаті, зайшовши, батьки найчастіше питають: «Хто це зробив?!». І хоч відповідь очевидна, дитина, щоб уникнути агресії, починає брехати про собаку, вітер чи що ваза впала сама.

Варто зауважити, що різні характери підлітка також впливають на розвиток та розуміння того, що відбувається. Проте найчастіше у випадках агресії ними керують інстинкти. Саме тому у сучасному світі виокремилась ще одна група підлітків – спостерігачів. Через інстинкт зграї молодь попри розуміння, що це ганебно, коли когось б’ють чи принижують, знімають це на мобільні телефони та вихваляються у соціальних мережах.

Однією з причин цієї жорстокості є її популяризація зокрема у ЗМІ, які щодня женуться за сенсаціями та розповідають про вбивства, зґвалтування і самогубства. Не варто дивуватися, що у самогубців з’являються сподвижники, агресія виникає з маленького докору на адресу підлітка. Також ваші діти готові побачити мізки на асфальті, проломлений череп і подібні не найприємніші картини. Це вплив віртуального світу, де підлітки вбивають один одного, ґвалтують під час гри. Чи є спостерігачами насильства під час перегляду фільмів. Якщо підліток виховується у такому вакуумі, то не варто дивуватися, що він продукує жорстокість.

Підсвідомо розуміємо, що кожна дитина повинна пройти цей період. Але чи найкраще варіант – відкривати для себе сторінку дорослого життя кримінальним правопорушенням? У дерева найголовніше – це коріння, якщо кореневище пошкодити, дерево починає сохнути; так і в житті підлітка опорою є цінності, які були закладені сім’єю, а родина є корінням, яке допомагає жити йтриматися гіднопід час будь-якого буревію. Зараз все частіше ми говоримо про наслідки та забуваємо про прості сімейні цінності. Кожного разу, чуючи про неймовірну жорстокість молоді, населення України обурюється і звинувачує учителів, батьків чи самих же підлітків. Проте варто поглянути на свою сім’ю. Вона не повинна бути ідеальною. Цього неможливо досягнути, але цілком реально прагнути, адже з сім’ї формується майбутнє цілої країни. Який клімат у родині, такий і в Україні. І поки цей клімат далекий від ідеалу…