У сучасному світі все більшу роль відіграє діяльність людини як чинника, що може змінити природний плин подій на планеті. Значною мірою технологічний прогрес та глобалізація несуть у собі негатив. Одним із таких негативних явищ є хвороба XXI століття, штучно створена людиною, а саме – інтернет-залежність.

Інтернет-аддикція (від англ. addiction – схильність, звичка) – це нав’язливе прагнення до застосування інтернету, його надмірне використання та проведення великої кількості часу в мережі.

Датою появи інтернету прийнято вважати 29 жовтня 1969 року, і за більш ніж 40 років суспільство не тільки звикло до інтернету, який змінив наш світ у багатьох аспектах, але і стало залежним від нього. Не так давно явище інтернет-аддикції було занесене до Міжнародної енциклопедії “Діагностичного и статичного керівництва з психічних розладів”.
Важливими чинниками формування залежності є особливості людського характеру, такі як тривожність, схильність до депресії, підвищена образливість, вразливість, низька самооцінка, погана стресостійкість, втеча від проблем. Люди, які страждають комп’ютерною залежністю, як правило, не вміють будувати стосунки з соціумом і протилежною статтю, погано контактують з великими групами людей.

Втеча в інтернет-середовище є одним зі способів пристосування до оточуючого середовища. Відчуваючи складнощі в вираженні емоцій, контактах з близькими та друзями, індивід намагається уникати ситуацій, де йому буде некомфортно, шукає більш безпечний, опосередкований спосіб взаємодії із оточенням. Інтернет-середовище слугує також засобом самозахисту від поганого настрою, почуття болю і приниження.

Залежні від комп’ютера та інтернету часто почуваються самотніми, відчувають нестачу взаєморозуміння з боку близьких людей, пов’язану з цим емоційну напруженість і тривогу. Характерно, що початок проявів комп’ютерної залежності відбувається в шкільні роки, а її розпал – під час навчання в університеті, коли індивід відчуває гостру необхідність у прийнятті самостійних рішень. Лікування інтернет-залежності – річ доволі непроста, саме тому в США у 2009 році було відкрито першу у світі спеціальну клініку. Згодом мережа таких закладів набула широкого розповсюдження по всьому світу. Варто зазначити, що вчені утоточнюють поняття “інтернет-залежність” та “ігрова заліжність”, адже симптоматика та методи лікування є подібними з високим рівнем достовірності.

Це відхилення не може протікати без очевидних симптомів, тому пропонуємо вам перелік факторів, за допомогою яких можна визначити інтернет-залежність:
– постійне бажання бути онлайн;
– роздратований стан при відсутності доступу до мережі;
– відсутність бажання відволікатися від віртуального простору;
– порушення уваги;
– недотримання вимог особистої гігієни;
– відмова від їжі або нерегулярне харчування;
– відмова від “живого” спілкування;
– конфлікти з оточуючими, які не розділюють надмірне захоплення інтернетом;
– готовність вкладати власні кошти в комп’ютер та інтернет (не пов’язані з роботою).

Психологи вважають, що достатньо трьох факторів з переліку, щоб діагностувати  початкову стадію інтернет-аддикції. Психіатри наводять наступні п’ять видів пристрастей у мережі:
– кіберсекс;
– віртуальні знайомства;
– мережеві ігри на гроші;
– рольові онлайн-ігри;
– інтернет-серфінг.

Інтернет-аддикцією страждають від 2 до 10% усіх користувачів мережі, а групою ризику є підлітки та сором’язливі, тривожні особистості з заниженою самооцінкою, переважно інтроверти. Навіть за наявності інтернет-аддикції не має сенсу переживати, адже дану залежність можна діагностувати на ранніх етапах та вилікувати.

Для підтвердження наводимо просту класифікацію дій при інтернет-аддикції.

Що робити НЕОБХІДНО:

  •  підтримувати інтернет-залежну людину у складних життєвих ситуаціях, вчити її новим способам подолання кризових явищ, навчати вмінню керувати своїми емоціями та часом, допомагати заводити нові знайомства;

Що робити ЗАБОРОНЕНО:

  •  карати, відключати інтернет, позбавляти інших видів задоволення. Такі дії можуть стати каталізатором для необдуманих вчинків з боку “залежного”.

До кого ЗВЕРТАТИСЯ:

  • обов’язковою є консультація у психотерапевта на предмет наявності психологічних розладів, психокорекційна робота клінічного психолога щодо підвищення адаптаційної здатності людини.


    Сподобалася публікація? Будь ласка, поділіться нею з друзями у соцмережах через кнопку нижче…