Днями у стінах Книгарні «Є» відбулася цікава лекція у рамках міжнародного проекту «Апокаліпсис міста». Мистецтвознавець і публіцист Мацей Мєжян розповів про історію одного краківського району та водночас соціалістичної мрії – Нової Гути. Мегаполіс законспектував найцікавіші моменти.


Першими будувати Нову гуту стали 500 сиріт війни: їм наказали споруджувати місто для 60 тисяч жителів просто в чистому полі. Серед робітників було тільки 5 малярів. Поблизу не було цегельної фабрики, кранів, вантажівок, тож перевозити всі будматеріали доводилося на дерев’яних возах. Цеглу привозили спочатку з Вроцлава, пізніше – зі зруйнованих війною будинків у Варшаві.

У той час на будівництві була повна рівноправність: рук не вистачало, тож жінки також бралися до роботи. Були й будинки, збудовані виключно жіночими бригадами, і бригадами кондитерок однієї фабрики.

IMG_20160414_184319

На той час існував тільки один проект житлового  будинку, і по всій Польщі будували тільки з нього. Так, практично в кожному польському місті біля старого центру є район, забудований такими будинками. На світлині цей будинок ще має дах, а після війни їх було заборонено робити, тому до 90-х років похилих дахів не будували.

Архітектор Тадеуш Пташицький почав будувати 60-тисячне місто без будь-якого плану. Будинки дійсно зводили хаотично, тож потім, коли конкурс на планування міста завершився, існуючі будівлі вкомпоновували у містобудівну документацію.

IMG_20160414_184956

Ніхто не хотів братися до проектування Нової Гути, тому Пташицький зібрав команду зі студентів-третьокурсників із Львівської політехніки. Ці хлопці не мали поняття про те, як збудувати навіть одноповерховий будинок для однієї родини, тож вчилися в процесі роботи. Темпи були стахановські – на проектування одного району на 5000 мешканців у них був тиждень. Багато приміщень просто не мали планів: оскільки проект встигали розробити тільки для одного будинку, на його основі будували десятки наступних.

Центральна площа мала бути названа в честь чи то Сталіна, чи то Леніна. Від площі алеєю троянд потрібно було переходити на площу Ринок з високою ратушою, де мав бути великий ринок (близько 4 га).

Кожен із учнів початкової школи, згідно з тогочасним порядком, мусив відпрацювати певну кількість годин. Так понад 180 тисяч малолітніх робітників було залучено до найтяжчих робіт – вони рили рови для майбутніх фундаментів. Потім частину з них навчали будівельній справі, і вони зводили багатоповерхівку. На роботу школярі ходили пішки, бо нічим було підвозити (їхні табори розташовувалися за 7 кілометрів від Гути).

Відповідно до закону, за втечу з такого табору їм загрожувало 2 роки ув’язнення. Але цього ніхто не дотримувалися, як правило, їм доручали виконати ще одну норму роботи.

Школярам платили як військовим – місячної платні вистачало на купівлю пачки сигарет, хоча вони працювали не по 8, як нині, а по 10-12 годин

Нова Гута була заражена «передовизмом». Такий собі Петро Ожанський примудрився викласти за зміну 66 тисяч цеглин замість 2 тисяч. Усе тому, що 12 чоловіків подавали йому цеглини, а він клав. А що треба було поспішати, то і він вкладав Ожанський нерівно. Тому на другий день цю стіну розібрали, а потім побудували знову – вже без камер.

Дорослим передовикам платили краще, їм навіть давали квартири. Тож людям було вигідно: вони могли відразу ж переселитися з бараків і палаток сюди.

Сюди приваблювали письменників, щоб вони написали про Нову Гуту. Вона мала кодову назву “Гігант”, і потім майстри слова, які про неї писали, як правило, шкодували про свої перші романи.

Був тут і однойменний ресторан “Гігант”, дуже вишуканий, в який можна було ввійти тільки у краватці. А оскільки більшість мешканців ходили у куфайках, то чіпляли ті краватки собі до куфайок

Краків’яни досі не визнають, що Нова Гута – частина Кракова через те, що там не жили інтелігенти.

Це було місце для молоді, для людей, які були готові покинути все і жити в полі. Грандіозну ратушу тут так і не побудували, бо через два роки після появи проекту (1951 року) Нову Гуту приєднали до Кракова як район. Міській владі Кракова не подобалося, що вже за 10 кілометрів від міста мало бути ще одне величезне місто.

IMG_20160414_190748

Ця ратуша за планом була якоюсь сюрреалістичною – врахуймо, що вся навколишня забудова була не вища 5 поверхів, бо неподалік був аеропорт. І тут мали побудувати цей хмарочос, де вежа була майже втричі вища, ніж сама будівля. Чому так? Бо вона мала бути вищою за Маріацький собор у Кракові.

Нова Гута – місто соцреалістичне, але незавершене

Тут мали побудувати Дім рибака із озерцем. Дім не побудували, але озерце з плану не прибрали. Завдяки йому зберігся великий луг у Гуті, де живуть тварини, внесені до червоної книги. Тепер це – екологічний коридор. Новий план Гути – дуже соцреалістичний, за зразок для якого брали ренесанс. А оскільки часу було мало, то архітектори взяли план флорентійського архітектора Вазарі (який запроектував галерею Уффіці). Він запроектував восьмикутне місто, з якого Нова Гута була половиною.

IMG_20160414_190403

Влада наказала видати підручники ренесансних архітекторів 15 і 16 століття, тож польські архітектори просто перемальовували це, щоб було швидше. Отже, насправді проектантами Нової Гути є Мікеланджело, Рафаель та інші генії Відродження…

Чільна світлина з сайту http://brodiahy.org.ua/



Сподобалася публікація? Будь ласка, поділіться нею з друзями у соцмережах через кнопку нижче…