З грудня – Міжнародний день людей з інвалідністю. Держава, яка вважає себе цивілізованою, зобов’язана сприяти інтеграції таких людей у життя соціуму, дати їм можливість для самореалізації, навчання і творчості. На жаль, Україна у цьому питанні традиційно пасе задніх, однак деякі позитивні зрушення таки є, це треба визнати.

Одним з таких зрушень і є виставка нечуючих художників «Кольори, народжені в тиші», яка 1 грудня відкрилась у Національному музеї Тараса Шевченка.

До уваги киян – цікава експозиція, на якій представлені живопис, вишивка та архітектура в мініатюрі.

Один із учасників виставки – Олексій Нашивочніков – з дитинства не чує і не розмовляє, він архітектор, проектує станції київського метрополітену. Олексій малює, його роботи експонуються на всеукраїнських і міжнародних виставках нечуючих художників. Нашивочніков зізнається, що основна мета його творчості – показати громадськості, що нечуючі люди нічим не гірші за інших, що вони можуть нормально жити, працювати, адекватно спілкуватись з людьми, не показуючи при цьому свої вади слуху. Олексій за допомогою своїх картин прагне зламати бар’єр між «нормальними» людьми і тими, хто має певні фізичні вади. Для митців подібні експозиції – це спроба проявити себе, а для відвідувачів – можливість зрозуміти, як відчувають світ нечуючі.

This slideshow requires JavaScript.

Йосип Осташинський – член Національної Спілки художників України, майстер традиційного народного мистецтва. Автор понад 80 картин у вигляді барельєфних зображень архітектурних споруджень, виготовлених із сірників. Провів 85 персональних виставок в Україні, Росії, Молдові. Його досягнення зареєстровані у Книзі рекордів України (2009 рік), Книзі рекордів Росії (2012 рік) та в Національному реєстрі рекордів України (2013 рік). Нагороджений 12 орденами та 18 медалями України і Росії.

Марія Дуброва – старший науковий співробітник Національного музею Тараса Шевченка – розповіла “Меаполісу” про інклюзивний простір музею та унікальність сьогоднішньої виставки.

Виставка «Кольори, народжені в тиші» відкрилась 1 грудня. На відкриття прийшли і люди з інвалідністю, зокрема ті, які не чують. Для них був присутній сурдоперекладач. До речі, одна з наших співробітниць зараз спеціально вивчає мову сурдоперекладу.  Причини, які спонукали людей до творчості, абсолютно різні. Хтось втратив слух після контузії і вже на пенсії вирішив вишивати, хтось не чує або погано чує з народження, хтось втратив слух після невдалої операції…

Усі автори,  представлені в експозиції, контактують і представляють свої роботи на виставках через ВГО «Народна академія творчості інвалідів», ми з ними співпрацюємо з 2006 року. Ця громадська організація щороку проводить у нас виставку до Дня людей з інвалідністю.

Скажу одразу: держава нас не підтримує, це виключно громадська та музейна ініціатива. 17 грудня ми будемо святкувати рік функціонування інклюзивної програми, ця виставка вперше стала частиною програми «Музей без бар’єрів. Від теорії до практики». Наш музей чи не єдиний у Києві, який найкраще пристосований для відвідування людей з інвалідністю. Це абсолютно інклюзивний простір, сюди без проблем може потрапити мати з маленькою дитиною на візочку, завдяки тому, що є пандуси правильного куту нахилу і ліфти, і так само людина з інвалідністю, на візку, може подивитись експозицію, тобто наші експозиції максимально пристосовані для відвідування таких людей.

Протягом року ми працювали над спеціалізованими екскурсіями для людей, які не бачать, для людей, які не чують, для дітей з аутизмом, для інвалідності різних нозологій. Для наших співробітників тепер не проблема, якщо прийшла у музей людина з інвалідністю. Спочатку ми проводили серію тренінгів, було дуже страшно і дуже незвично – навчитись адаптувати себе до таких специфічних людей. Найскладніше працювати з аутистами. Це важко, проте можливо. А от діти із синдромом Дауна більш відкриті, з ними набагато легше. Також легше знайти спільну мову і встановити контакт з людьми, які не чують або не бачать, це трішки інша нозологія.

Ми спеціально адаптували експозицію. У нас є так звана торбинка екскурсовода, спеціально розроблена екскурсія для людей з особливими потребами. Наприклад, ми даємо доторкнутись і тактильно обстежити козацьку булаву, а якщо розповідаємо про період Аральського моря, даємо відвідувачам пісок, щоб люди могли відчувати те, про що ми розповідаємо. З музеєм Тараса Шевченка тісно співпрацює Сергій Поноченюк,  він створює тактильні картини, у нас в атріумі стоїть його картина на шевченківську тематику. Її можуть «пощупати» незрячі і таким чином відчути творчість Кобзаря.

Ми запрошували різні громадські, соціальні організації людей з інвалідністю, зокрема, активно співпрацювали з родиною Пчолкіних. Наразі Уляна Пчолкіна веде новини на каналі NewsOne. Уляна брала найактивнішу участь у цих наших тренінгах. Вона, дівчина на візку, разом із чоловіком пояснювала, як потрібно правильно поводитись з людиною на візку, як тактовно спілкуватись з такими людьми. Також приходили до нас співробітники і члени Українського товариства глухих (УТОГу), Українського товариства сліпих (УТОСу)».

Побачити «Кольори, народжені в тиші» можна до 20 грудня у музеї Тараса Шевченка за адресою бул. Т. Шевченка, 12.

Текст і фото – Марія Приходько