Марта – неймовірно талановита і гарна дівчина родом з маленького селища на Буковині. Це її голос колись звучав на бек-вокалі у Потапа і Насті та інших артистів. Також вона була учасницею шоу “Х-фактор”. Зараз Марта Адамчук – сольна співачка, сама пише пісні та наполегливо працює вже з власною командою музикантів. Дівчина розповіла Мегаполісу, що для неї означає музика, що вона найбільше цінує у житті та багато інших цікавинок про себе.


– Марто, коли ти вирішила, що хочеш стати співачкою і чому зробила саме такий вибір?

– Я взагалі мала вступати на факультет іноземних мов. Але якось випадково потрапила на один із вокальних конкурсів і перемогла. Це був перший серйозний виступ на сцені. Потім почала займатися вокалом раз на тиждень. Моя викладачка ще навчала вокалу Ані Лорак, Бужинську, співачку Марту. І коли вже треба було вступати, то вирішила спробувати на вокальне відділення в КНУКіМ (Київський національний університет культури і мистецтв), тому що тільки там приймали на таку спеціальність майже без досвіду, без музичної освіти. Все вийшло – вступила і навчалась у цьому університеті.

– А працювати ти пішла ще під час навчання в університеті?

– Так. Я працювала бек-вокалісткою у Тетяни Нєдєльської. Також почала продавати авторські пісні іншим студентам. Виступала в ресторанах, клубах, але недовго, бо вже потім почала працювати з Потапом і Настею.

– У Потапа і Насті ти була бек-вокалісткою три роки. Які найяскравіші спогади залишилися про цей час?

– Ми побували в багатьох країнах. Перший досвід роботи на таких великих сценах у мене був саме з ними, адже Потап і Настя – артисти високого рівня. Було трохи важко через часті перельоти, іноді й по два на день. Але завдяки роботі з ними я отримала величезний досвід. Розповім одну цікаву історію. Якось перед концертом з Потапом і Настею я вирішила трохи відпочити, прилягла і заснула. Звісно, поставила собі будильник, щоб встигнути підготуватися і нафарбуватись перед виїздом на концертний майданчик. Чую – дзвонить телефон, один з музикантів питає де я, а я взагалі не можу зрозуміти, де знаходжуся! Виявилось, що всі вже були в автобусі і чекали мене, а будильник я не почула. Фарбувалася дорогою і лише на третій пісні реально зрозуміла, що я вже на сцені!

– Можеш назвати плюси і мінуси роботи на бек-вокалі?

– Вони очевидні. Це великий досвід, тому що у мене зараз своя команда, музиканти, і я вже знаю, що і як краще зробити, бо бачила все це зсередини. А якщо засидітись на бек-вокалі, втрачаєш шанс на власний розвиток.

Бути на другому плані зручно, але ти стоїш на місці і не розвиваєшся.

– Коли ти вирішила зайнятись сольною кар’єрою, то які плани були на перший час?

– Плани з самого початку не були якимись глобальними. Хотілося розвивати свій талант і займатися улюбленою справою, яка приносила б користь не тільки мені, а й іншим людям. У планах було писати пісні і, звичайно, заробляти – це на сьогоднішній день важливий аспект. Коли ти прагнеш розвивати улюблену справу, то життя тебе підштовхує, і наступні пункти плану вже складаються самі собою.

– Хвилюєшся перед виступами?

– Легке хвилювання завжди є перед виступами, адже ніколи не знаєш, як сприйматиме тебе публіка, чи сподобається їм. Але буває іноді, що виходиш на сцену у дуже гарному настрої і просто співаєш зовсім без хвилювання.

– Як на тебе вплинула участь у шоу “Х-фактор”?

– “Х-фактор” навчив мене бути собою, це найголовніше. Там присутня конкуренція, яка має спонукати до активних дій. Також на проекті я навчилася не піддаватись на різні телевізійні провокації. Це справді дуже хороший досвід.

– Ти зараз працюєш без продюсера. А чи плануєш співпрацювати з кимось?

– Коли тільки починаєш співати, то набагато простіше почати одразу працювати з продюсером. А коли я вже сама пройшла багато всього, побачила все зсередини, то важко комусь довіритись, важко слухатись когось. Я волелюбна людина і нелегко було б знайти такого продюсера, який не обмежив би цю свободу.

– Що для тебе означає поняття “музика”?

– Музика – це свобода. Музика – це така платформа, на якій ти можеш робити все, що захочеш. Це настільки цікаво, що ніколи не знаєш, коли і як проявить себе твій голос, які нові можливості свого голосу ти відкриєш. Буває, що тиждень не співаєш, а після цього вже починаєш інакше співати, знаходиш щось нове для себе. Музика – це, на мою думку, дуже важлива складова нашого світу, вона робить світ кращим.

– Чи є якісь українські або закордонні артисти, які тобі дуже подобаються?

– Звичайно, у мене є улюблені артисти. Один із них – це Мачете. Мені подобаються виконавці, які є самобутніми і чесними, у яких змістовні тексти. Люблю трудоголіків і сама до цього прагну. Прикладом дуже працьовитої співачки серед закордонних артистів є Beyonce. На нашій естраді теж є певні люди, які викликають повагу.

– Над чим ти працюєш зараз і які творчі плани на найближчий час?

– У мене вже готова на 30 відсотків власна концертна програма, ще працюємо над цим. Планую восени зробити концерт-презентацію. Це буде такий собі квартирник для друзів.

– Хотіла б спробувати себе у ролі телеведучої чи актриси?

– Для мене було б дуже цікаво побути телеведучою. Якби запросили, то з радістю попрацювала б і в цій сфері. А актриса – це трохи не моє.

– Чим ти любиш займатись у вільний час?

– Іноді вишиваю, люблю знаходити нестандартні візерунки. Наприклад, у мене є картина, вишита повністю білими нитками. Дуже люблю фотографувати, ловити якісь цікаві кадри, особливо під час подорожей.

– Який вид відпочинку тобі більше подобається: пасивний чи активний?

– Коли ти весь час виступаєш, знаходишся серед людей, то хочеться спокійного відпочинку. Наприклад, на пляжах не люблю, коли є сильний шум, грає музика тощо.

– Якби ти мала відправитись на безлюдний острів, які три речі обов’язково взяла б із собою?

– Я взяла би фотоапарат, ніж, щось для того, аби розпалити вогнище. І можливо, що-небудь із їжі. А взагалі найкраще взяти з собою кохану людину, щоб не було самотньо на тому острові.

– Марто, що для тебе більш характерне: спонтанність чи життя за певним планом?

У мене всі успішні ідеї виникають спонтанно.

А коли щось планую, то постійно все йде в інший бік і результат виходить не таким, як було задумано. Тому спонтанність у моєму житті переважає.

– На твою думку, що в житті найцінніше?

– Я ціную своїх близьких, те, що вони живі й здорові. Добре, коли знаєш, що тобі завжди є з ким поговорити. Також ціную все, що дано мені від природи. Просто треба розвиватись у правильному напрямку. Те, що дається Всесвітом – безцінне.



Сподобалася публікація? Будь ласка, поділіться нею з друзями у соцмережах через кнопку нижче…