Днями у столиці відбувся черговий освітній захід від фонду «Відкрий Україну» – цього разу була розмова на тему «Материнська плата» (попередні лекції – Ірми Вітовської про паліативну допомогу та нобелівського лауреата Дана Шехтмана про реформу ІТ та освіту). Своїми знаннями з присутніми поділилася Олена Медвєдєва, дитячий і сімейний психолог психоаналітичного спрямування, член Української асоціації психоаналізу, психотерапевт, кандидат філософських наук. Портал Мегаполіс опинився серед щасливчиків, які встигли зареєструватися на зустріч. Тож якщо ви з якихсь причин не змогли послухати цю надзвичайну важливу лекцію, пропонуємо  переглянути основні моменти.


Буває так, що жінка народжує тільки з причини свого віку: суспільство в обличчі родичів тисне, мовляв, поквапся, бо потім буде пізно. І жінка йде на такий крок, стає матір’ю без власного бажання. В такому разі немає гарантії, що вона зможе любити свою дитину.

Не кожна жінка готова до ролі матері

Протилежністю до описаного вище може бути гіперопіка. Матерям варто пам’ятати про те, що надзвичайно важливо впускати в життя дитини також і чоловіка – батька. В такому разі дитя розвиватиметься гармонійно.

Про стадії психосексуального розвитку за Фрейдом

На оральній стадії життя важливо те, чи годує мати дитину груддю, чи вчасно годує, чи вдосталь і впродовж якого часу (теза “годувати, поки виходить” хибна, адже щойно в дитини з’являються зуби, вона може їсти принаймні перетерту їжу). Якщо в цей час виникають якісь психологічні травми (дитина хоче їсти, а мати не годує; дитина плаче, а мати б’є по роті тощо), то в майбутньому на її дитя чекає два варіанти розвитку подій. В кращому разі травмований дорослий працюватиме у сфері, що пов’язана з мистецтвом красномовства, а в гіршому – захворіє на анорексію, булемію чи алкоголізм.

Важливо усвідомити, що практично все наше життя проходить у підсвідомості

На анальній стадії життя дитина починає усвідомлювати, що може маніпулювати батьками завдяки дефекації. Цей період настає приблизно тоді, коли дитя привчають ходити до горщика. Наприклад, малеча розуміє, що батьки втішаються, якщо випорожнюватися не в памперс, а в горщик. Тому може вирішувати, що робити в кожному конкретному разі – тішити чи засмучувати батьків. Коли на цій фазі дитину травмують (сварять чи б’ють за те, що вона напудила не туди, куди потрібно їм), вона найімовірніше виросте скупою або агресивною.

Часто показне зовнішнє благополуччя сімей – зовсім не те, що відбувається в їхньому реальному житті

На передгенітальній стадії хлопчик усвідомлює, що в нього там щось є, тоді як у дівчинки такого немає. Він думає, що вона вчинила щось таке, що їй це відрізали. Тому природно хлопчик починає боятися, що і його може спіткати така доля. Вирісши, чоловіки постійно мусять підтверджувати свою фалічність, яка вимірюється роботою, успішністю, грошима. Зрештою, навіть довгими ногами та високими каблуками їхніх партнерок. У жінки роль інша – вона приречена все життя шукати це, бо цього в неї немає.

Олена Медвєєва

Власне, ці три стадії проходять до того моменту, як дитині виповнюється три роки. Це приблизна вікова межа, досвід якиї стирає з пам’яті дорослого дитяча амнезія. Саме тому, коли в житті щось іде не так, ми бачимо наслідки, однак нам дуже важко пригадати причини.

У генітальному періоді (пубертатному, статевого дозрівання) підліток усвідомлює, що для сексуальності йому потрібна інша людина.

Мати, батько, діти

Важливо те, що насправді доросла жінка обирає собі чоловіка не за образом батька, а за образом матері. І її модель спілкування з власною матір’ю згодом переноситься на чоловіка.

Дитина однаково любить і маму, і тата. Але якщо з її життя на ранніх етапах батька забирають, і мати доглядає за дитиною сама, формується синдром виключення батька. У результаті в дитини розвивається гіперактивність, дефіцит уваги, агресивність або асоціальна поведінка.

Якщо в дитинстві вам не давали змоги казати «ні», то з великою ймовірністю ви не скажете цього потім своєму начальникові

До речі, саме матір транслює міру значущості батька. І, як не парадоксально, для дитини важливіший той нереальний образ батька, який вербалізує мама, ніж образ реальний.

Іноді жінка використовує дитину як спосіб виключення батька. Так, наприклад, вона може вкладати дитину спати між собою і чоловіком на подружньому ліжку. Мовляв, а чому їй лежати в колисці – це далеко, а тут зручніше.

Не можна, щоб дитина спала у ліжку з батьками. Дитині – місце дитини

Проблему породжує також те, коли жінка бачить сенс свого життя в дітях і думає, що має жертвувати заради них усім – в тому числі кар’єрою і особистим життям. У результаті доросла дитина такої мами постійно почувається так, ніби щось їй винна (наприклад, не влаштовує свого життя, щоб не покидати батьківський будинок).

Олена Медвєєва

Якщо ж мати, навпаки, не приймає свою доньку такою, якою вона є, то формується біль вини. Цю травму вдало описано у романі Ельфріди Єлінек «Піаністка», де внаслідок узурпації матір’ю контролю над дитиною донька постійно мусила завдавати собі фізичних страждань. Тут треба пам’ятати таке: ми «дзеркалимо» одне одного, тож матір часто бачить в дочці саме ті риси, яких не визнає у собі.

Що ж до відносин з матір’ю, іноді важливо усвідомити, що я маю право не любити маму. Зрештою, від уявного образу люблячої матері треба відрізняти реальний. Адже мама – це передовсім така ж людина, як і будь-яка інша. Зі своїми слабкостями, життєвим досвідом і травмами.


Лекція відбулася в рамках програми «Відкрий себе» фонду «Відкрий Україну». Фото зі сторінки заходу у Facebook