У свої 29 років він уже створив один із найвідоміших в Україні ансамблів кавказьких танців “Кавказ” та заснував Київську школу кавказьких народних танців. Поміж гастролів і викладання танців він знаходить час для громадської діяльності та розвитку культурних зв’язків між різними етногрупами України. Його ім’я – Ніджат Мірзоєв. Він добре відомий не лише серед прихильників ансамблю “Кавказ”, а й серед знавців молодого покоління художніх керівників та хореографів. Мегаполіс вирішив поговорити з Ніджатом про те, як сьогодні розвиваються кавказькі народні танці в Україні, як їх сприймає публіка та як ансамбль “Кавказ” співпрацює із сучасними виконавцями.

 – Школа кавказьких танців і ансамбль “Кавказ” працюють ось уже більше 10 років, хоча голосно про себе заявили і представилися широкому загалу лише в 2011 році. Розкажіть, як все починалося. Створення школи танців і ансамблю “Кавказ”– це була ваша ідея? Які труднощі були спочатку і як ви їх вирішували?

– Я виріс у Києві. Мене батьки завжди вчили поважати і любити культуру інших народів, але й шанувати традиції свого азербайджанського народу. Навчаючись у 247-й школі, я максимально активно виступав на шкільних концертах. Пам’ятаю, як вперше ми з друзями станцювали на шкільній дискотеці “Лезгінку”. Це був  приблизно 2004 рік. Усім дуже сподобалася, тож згодом ми стали виступати. Після концертів дуже багато молодих хлопців, батьків підходили та питали, де можна в Києві навчитись танцювати кавказькі танці. Багато хто просив відкрити таку школу.

І ось я вирішив здійснити їхню мрію і свою, звичайно, теж. Як бачимо– вийшло! При тому, ще з першого року. Поясню, чому так легко.Ще до того, як заснувати школу й ансамбль, ми з моїм братом Шамсі Магеррамовим виступали в кращих клубах Києва, на кавказьких вечірках, куди запрошували популярних українських артистів, і всі серії наших вечірок проходили дуже масштабно і вдало. Напевно, довіра глядачів до нас ще тоді й зародилась. І коли я заснував школу танців, люди прийшли до нас знаючи, що цей проект виплеканий не тільки моїми сподіваннями й бажаннями, а й їхніми теж. Якщо ти робиш свою роботу відповідально, з чистою совістю і з великою любов’ю, то успіх не змусить себе довго чекати. До того ж, сарафанне радіо– насправді серйозна річ!

– Як для школи кавказьких танців і ансамблю “Кавказ” почався цей рік і чим він ознаменувався?

– Я кожного року роблю аналіз розвитку роботи нашої школи і ансамблю. І щороку я задоволений динамікою нашого розвитку. Важливу роль відіграє і те, що я зміг зібрати в колективі людей, які живуть своєю справою.

Минулого року було багато різних заходів. Навесні і влітку – весільний сезон. І багато молодят хочуть, щоб цей особливий день запам’ятався їм чимось незвичайним і запальним. І в цьому ми приходимо їм на допомогу. А восени і взимку – корпоративи. Вересень почався з “Великого грузинського застілля-2”. Цей захід проводиться ТМ “Боржомі” раз на рік. А ми на цьому заході бажані артисти. Серед цікавого – виступи на міжнародних фестивалях, виступи на різних ТВ каналах, інтерв’ю на радіо, корпоративи високого рівня, співпраця с сучасними виконавцями тощо.

 – Які особливості роботи танцювальних колективів кавказьких танців в Україні? Думаю, ви одразу стали відомими серед кавказьких діаспор в Україні, а як ви “встановили контакт” зі своїм українським глядачем?

– Як говорив один з мудреців: “Спочатку тебе ігнорують, потім тебе висміюють, потім з тобою борються, а потім з тобою погоджуються”. Ми також пройшли всі ці етапи. Думаю, кожен повинен у своїй роботі пережити, переосмислити ці періоди. Тоді для нього буде цінною кожна мить пройденого шляху. Зараз нас вже знають, ми співпрацюємо з івент-агентствами і вони впевнені в якості наших послуг. Посольства, конгреси діаспор народів Кавказу також сміливо запрошують нас. Хоча спочатку було так, що ми самі телефонували й розповідали про наш ансамбль. А вже через роки наполегливої роботи нам телефонують та запрошують виступати. Тож можу сказати, що клопітка праця над собою і своїм проектом згодом починає автоматично на тебе працювати. Головне -любити свою роботу, вірити в свою мрію і рухатись у напрямку своєї цілі, незважаючи ні на що.

– Танці, які виконує ваш колектив -кавказькі. Чи не пробували експериментувати і створювати танець, використовуючи мотиви кавказьких та інших, наприклад, слов’янських народних танців? Якби ви спробували це зробити, яким міг би бути результат?

– Мені така ідея спала на думку минулого року. І я без вагань її реалізував – публіці шалено сподобалося! Тепер цей номер я ставлю на кожному нашому концерті, а назвали його “Лезгінка і Гопак: дружній батл”.  Цей номер можна переглянути на нашому сайті.

9 грудня відбувся наш великий концерт “Ритми Кавказу” в місті Біла Церква в  будинку культури “Росава”. Тепер на прохання багатьох глядачів проводимо наш сольний концерт в Києві під назвою “Весілля на Кавказі”, де ми розіграємо українсько-кавказьке весілля! Буде дуже цікаво і ми всіх запрошуємо!

 – Ансамбль “Кавказ” вже працював з іншими танцювальними колективами?

– Так, ми часто співпрацюємо з багатьма колективами – починаючи з приватних й закінчуючи зразковими, народними та державними колективами. З Державним асамблем пісні і танцю Азербайджану, з багатьма іншими державними ансамблями Республік Кавказу, і звичайно, з Державним ансамблем України імені Павла Вірського. Підтримуємо один одного та допомагаємо развиватись!

– Ви також є директором Кавказького культурного центру “Мости Дружби”. Ансамбль “Кавказ” і його творчість -це теж один із “мостів дружби”?

– Абсолютно вірно! Кавказький культурний центр “Мости Дружби” має масштабні цілі і функції. Це в тому числі вивчення мов кавказьких народів, вивчення танців, навчання національним музичним інструментам, ознайомлення з національними кухнями і т.д. Більшість з перерахованого поки що в стадії розробки, в активному режимі діє тільки школа танців і ансамбль дружби. Проте саме ансамбль є “стрижнем” розвитку інших галузей міжнародного співробітництва. Адже завдяки нашій школі йде постійний культурний обмін, народи Кавказу і українці дізнаються більше один про одного, стають ще дружнішими. Також у нашій в школі навчаються представники різних національностей.

– Які пріоритети діяльності ансамблю і школи кавказьких танців? У чому Ви бачите головні завдання викладачів школи і танцюристів ансамблю “Кавказ”? 

– Завжди є до чого прагнути і рости. Я думаю, наші найбільші плани ще попереду! Мета педагогів нашої школи -це виховати дух єдності, любові до спорту, фізичної активності, щоб вони завжди були здорові та дружні між собою. Мета танцюристів -показати всю красу кавказького фольклору на найвищому рівні!

 – Серед учнів школи кавказьких танців – більше дітей або дорослих? Які особливості роботи з дітьми?
– Більшість, звичайно, дітей. Так як у дорослих більше турбот. Але тим не менше, учнів у дорослих групах теж вистачає. Дітей ми навчаємо класиці.

– За роки роботи в Україні ансамбль “Кавказ” отримав чимало нагород. Якими з них ви пишаєтеся найбільше?

– Ми встигли знятися з декількома артистами в кліпах та в телепрограмах. Серед них –  Брендон Стоут і Етері Беріашвілі “Грузія моя”, з групою”Время и Стекло” на нагородженні M1 Music Awards, з Альоною Вінницькою та Олександром Скічком в програмі “Зоряний шлях”. Також у нас десятки перемог, гран-прі на різних міжнародних фестивалях-конкурсах з танців. Проте наша найцінніша перемога й здобуток – любов та увага глядачів та шанувальників. Це один із найчесніших показників нашої роботи.

 – Які у вас плани на цей рік? В яких напрямках плануєте розвиватися далі? 

– Тільки за три місяці ми проводимо більше 50 майстер-класів з кавказьких танців, в основному це “Лезгінка”. У планах розвивати майстер-класи, вчити кавказьких танців ще більше охочих спробувати щось нове в хореографії. Також будемо проводити сольні концерти в різних містах України, плануємо з власною програмою виїздити закордон. Також думаємо відкривати свої школи в інших містах України, бо охочих навчатись багато. Так як постійно працюємо, не встигаємо все реалізувати, але віримо що в цьому році все встигнемо. Любов до наших шанувальників – мотивує!