Днями у стінах розкішного готелю Fairmont відбулася знакова лекція лауреата Нобелівської премії з хімії Дана Шехтмана «Теперішнє – пролог до майбутнього: нові технології, які змінюють державу та суспільство». А за тиждень до того тижня батько чотирьох дітей та дідо десяти онуків встиг побувати в Індії, Австрії та Італії. Оскільки люди такого рівня – не часте явище у столиці, портал Мегаполіс відвідав захід і нині пропонує лекцію для всіх, хто не зміг прийти чи подивитися онлайн-трансляцію події.


Коли я був студентом багато років тому у Техніоні (Ізраїльський технологічний інститут. – Ред.), дух мого університету казав нам: «Ви будете настільки класними, що коли закінчите навчання, усі хотітимуть взяти вас на роботу». Я ж запитав: «А якщо я хочу відкрити свій технологічний бізнес? Як мені захистити інтелектуальну власність? Як зареєструвати компанію? Як мені зробити дослідження ринку? А як щодо маркетингу?». Нічого з цього у Техніоні не навчали.

1986 року мене підвищили – я став професором. Тоді ж пригадав свою давню мрію, і вирішив, що хочу слухати лекції найкращих у країні людей, які можуть навчити мене підприємництву. Як я можу це зробити? Відкривши клас технологічного підприємництва та запросивши спікерів до студентів. Через рік після підвищення я організував такий клас.

Я сказав собі, що якщо збираюся навчати підприємництву, треба бути підприємцем

І я почав рекламувати цей курс в університеті. В цьому допоміг голова студради Техніону, якому я сказав, що це справді особливий курс, надзвичайно важливий для його майбутнього, і цьому більше ні́де навчитися. Звичайно, це все була нісенітниця. Але ж у цьому й суть реклами.

Цей студент мав тижневий журнал, в якому рекламував мій курс упродовж всього літа. Я забронював найбільшу аудиторію Техніону – аудиторію Черчіля, 606 – на 600 місць.

Зареєструвалося 800 студентів, тож решта двісті сиділи на сходах, звисали з вікон, усі хотіли прийти. Це був приголомшливий успіх, такого в Техніоні не траплялося ніколи раніше. Ось так все почалося

Минуло 29 років з того часу. Чому я вам це розповідаю? Бо я хочу, щоб ви зробили те саме. Бо мати бізнес, намір і знання дуже важливо для кожної країни. Чому? Гадаю, вам відоме це китайське прокляття: «Зичу вам жити у цікаві часи». Ми живемо саме в такий час у такому світі. У світі локальних воєн – бо наче нічого настільки серйозного, як за часів Другої світової. Це здебільшого племінні війни (ваш випадок із Росією – виняток). Але подивіться на Середній Схід, Африку. Третина населення Сирії – біженці. Мільйон з них втекли до Європи, а решта залишилася там, безліч людей убито. Це жахливо та неймовірно.

І якщо ми намагатимемося знайти хоч щось спільне між цими війнами, то зрозуміємо, що люди, котрі воюють у племінних війнах, це бідні люди. Розчаровані, злі, вони воюють.

Деяким людям платять близько 50 доларів на місяць, дають їм автомат Калашникова і тицяють пальцем на ворога, в якого треба стріляти.

Якщо б ми змогли подолати проблему безробіття і розчарованих людей, людей без майбутнього і надії, то одержали б достойну винагороду. І ось чому я говорю про технологічне підприємництво

Я думаю, що технологічне підприємництво – це ключ до миру і процвітання в усьому світі. Подивіться на Україну. Знаєте, яка тут народжуваність? 1,5 дитини на жінку. Якщо цей показник меншає, чисельність населення скорочується. У деяких країнах – Сінгапурі, Тайвані – показник народжуваності складає 1 дитину на жінку. Це означає, що кожне наступне покоління наполовину менше, ніж попереднє. Тож якщо зараз є 10 мільйонів людей, наступне покоління буде 5 мільйонів, а після нього – 2,5 мільйони. Населення зникає.

Якщо кількість людей зменшується, населення старіє. Це явище зветься «старіюча нація». Молодих людей недостатньо, щоб працювати і підтримувати суспільство. І для цього потрібно виробляти більше або підвищувати рівень cкладності продуктів. Бо продаж картоплі – це одне, а продаж мобільних телефонів – геть інше. А нам же потрібно генерувати більший прибуток на особу, аби підтримувати старіючу націю. Цього можна досягти завдяки технологічному підприємництву.

Дан Шехтман

Візьмімо якусь велику компанію, до прикладу, ІВМ. Стабільна велика компанія. Якщо вона вирішить розширитися, то додасть 1% до свого світового випробництва. А на початку роботи вона подвоювала кількість працівників кожних півроку. Вона додавала 100%, тоді ще 150%. Отже, що більше ви маєте стартапів, то більше людей буде працевлаштовано у цій сфері.

Але складні стартапи вимагають мудрої робочої сили. Тож наймають освідчених людей, передусім випускників технічних спеціальностей. І ось що виходить:

  1. Нам потрібно більше стартапів.
  2. Щоб стартапів було більше, потрібно більше інженерів та науковців.
  3. Щоб забезпечити достатню кількість фахівців, нам потрібно більше молодих людей, які хочуть стати інженерами та науковцями.

І я розповім вам, що мені вдалося зробити з останнім. Тож повернімося до мого курсу. Знаєте, я нічого не змінював ось уже 29 років, бо тоді створив їх такими, що вони чудово функціонують донині. Тож як це працює?

Пригадуєте, я хотів послухати лекції? Тому я запросив спікерів. Їх можна розділити на три групи:

1) Стартап-менеджери, власники успішних хайтек-компаній.

Успіх компаній вимірюється їхньою вартістю – у нашому випадку це мільярди доларів. Але, що важливіше, ці люди починали з нічого. Чому я їх покликав? Бо студенти теж нічого не мають. І для цих студентів вони стануть прикладом для наслідування. Я б не запросив на курс когось, хто успадкував багатство, тому що студент подумає так: «Мій батько не такий». І більшість батьків не такі.

І знаєте, зараз я можу подзвонити будь-кому зі своєї країни, і вони прийдуть. Скажуть: «Так, сер, коли ви хочете мене бачити?». І хоча лекція триває тільки півтори години, вони витрачають день, аби дістатися до Техніону, час на ланч зі мною тощо. День із життя таких людей коштує дуже дорого. І все ж, вони привітно погоджуються приїхати.

Дан Шехтман

Як я цього досяг? Першим, кого я запросив, був батько підприємництва у моїй країні Cтеф Вертхаймер. Я ним захоплююся. Тож я прийшов на його завод і він запитав, чого я хочу. Я повідомив, що хочу, аби він виступив на моєму курсі, який щойно відкрився, і що він буде першим спікером. Що хочу, аби він розповів моїм студентам, як починав, який мав досвід, як знайшов перший магазин, як вдалося виробити перші інструменти (а він виробляє різальні інструменти). Він прийшов і це був чудовий виступ. З часом стало значно легше запрошувати спікерів.

Пізніше, аби запросити бізнесменів виступати на курсі, Дан Шехтман просто називав прізвища відомих людей, які вже брали в цьому участь. Зараз секретарі впливових людей телефонують самі і запитують, коли їхнього боса очікують у Техніоні. Буває так, що когось замінюють, і людині доводиться чекати свого виступу цілий рік.

Спочатку я думав, що треба буде компенсувати їм якісь витрати – скажімо, на таксі. Але коли вони почали прилітати на своїх приватних гелікоптерах, я перестав про це турбуватися.

2) Підприємці, які борються за успіх зараз.

Це ті, хто відкрив свій бізнес кілька років тому і досі змагаються за фортуну. Вони мають різні історії та досвід. Здебільшого це – випускники мого університету, які одержали диплом всього кілька років тому. Студенти також ідентифікують себе з ними, бо вони теж молоді і лише недавно стали випускниками.

3) Професіонали.

Я запрошую юриста, щоб він пояснив, що таке ТОВ і чому варто засновувати компанію саме такої організаційно-правової форми. Я запрошую голову патентного бюро Ізраїля, аби він розповів студентам, що таке інтелектуальна власність і як її захистити, де зареєструвати патент. Я запрошую когось, хто розповідає про дослідження ринку. Бо це головне – добре знати свій ринок.

Якщо ти не знаєш свій ринок, то не маєш шансу на успіх. Треба слідкувати за ним щодня, треба знати конкурентів та рівень цін

Ми також говоримо про маркетинг. Бо коли має починатися маркетинг – коли продукт готовий для продажу? Ні, задовго до цього. Треба йти до людей і запитувати, чи їм подобається та скільки вони готові за це заплатити, як краще змінити продукт тощо.

Коли ви починаєте продавати продукт? Коли він ідеальний? Так, якщо ви – Mercedez Benz. Але ви – продаєте, а потім лагодите

Вам потрібні грошові надходження. Тож щойно ви маєте що продавати – продавайте це, хай навіть воно не ідеальне, потім ви все владнаєте.

Де взяти гроші? Є кілька ресурсів:

1) Ангели.

Це зазвичай ті люди, які володіли процвітаючим ІТ-бізнесом, продали його і мають капітал. У них дуже глибокі кишені: 100 мільйонів доларів праворуч, ще 52 мільйони – ліворуч. І вони готові реінвестувати ці гроші у нові стартапи. Крім того, вони – експерти, особливо цінні тим, що крім грошей можуть дати добру пораду та зв’язки зі світом та ринком ІТ, вони знають, хто є хто.

Ринок – на Далекому Сході, в Європі та Штатах. Тож якщо ви засновуєте бізнес в Ізраїлі, то повинні одразу орієнтуватися на експорт. Це означає, що ви маєте дуже добре розмовляти англійською. Ви маєте знати культуру та звичаї різних країн. І люди навчаються цьому. Бо це – частина культури підприємництва.

2) Стратегічні партнери.

Це – великі компанії, зазвичай розташовані у США, які інвестуватимуть у ваш продукт, бо він підходить у їхню лінійку продуктів. І це дуже добре для вас, бо вони володіють ринком і можуть продавати ваш продукт. Вони інвестуватимуть у вас, бо ви знаєте, як зробити щось, чого не знають вони. Так ви будуєте партнерство, в якому вони інвестуватимуть у вашу компанію і кажуть, як змінити ваш продукт так, щоб він краще продавався. А ви його змінюватимете. І це добре партнерство.

3) Венчурні фонди.

Хоча це дуже гарний грошовий ресурс, я розповім, як це працює, для тих, хто не знає. Людина збирається інвестувати мільйон доларів, збирає для цього десятьох людей та вкладає гроші у сферу, в якій вона – експерт. І є гарний шанс, що через 5 років ви матимете гарний прибуток.

Проблема в тому, що венчурним фондам потрібно віддавати гроші через 5–7 років. Але цього часу може бути недостатньо, щоб побудувати успішну компанію. Інвестори ж у будь-якому разі приходять і кажуть, що їм потрібні гроші, тож вони просто продадуть цей стартап. Бо так сказано в угоді, вони нічого не порушують.

Дан Шехтман

Іноді компанія, яка придбаває стартап, продовжує розвивати його. Це чудово. Але іноді вони беруть патент, звільняють усіх і виробляють продукт в іншій країні. І це погано.

Звісно, можна відкрити компанію без грошей. Ви запитаєте, але що я дам тим людям, які працюватимуть на мене? Дайте їм частину вашої компанії. І вони працюватимуть на вас безкоштовно завдяки припущенню, що разом ви створите успішний продукт, і що грошей буде достатньо для всіх.

Пам’ятайте, спочатку цінність вашої компанії рівна нулю. Тож будьте щедрі. Віддавайте стільки відсотків компанії, щоб усі були щасливі

Це і є поради, які ми даємо нашим студентам.

Про заохочення молоді ставати інженерами та науковцями

Я подумав, що якщо навчати молодих людей науці змалечку, то вони почнуть її любити. Вони будуть розуміти навколишній світ, у них відкриються очі на природу та її закони, на технології. Якщо вони розумітимуть і любитимуть науку, то обиратимуть природничі науки, і врешті прийдуть на технічні спеціальності в університеті.

Люди запитують мене: наскільки рано можна навчати дітей науці? Я відповідаю, що в дитсадку. У п’ятирічному віці. Адже однорічна дитина ще не розмовляє, а дворічну вже не зупиниш. За рік вони вивчають мову. Вам таке вдасться? Мені ні. Я не можу опанувати мову за рік

Тож я створив програму навчання дітей науці у дитсадках у своєму рідному місті. Зараз є 60 дитсадків – це пілотний проект – де дітей вчать науці. Але я подумав, що цього мало, бо хотів охопити кожну дитину. Як це зробити? За допомогою телебачення.

Я заснував програму на нашому Національному навчальному телеканалі, яка зветься «Бути науковцем з професором Деном». Я записую 15-хвилинні кліпи у лабораторії, куди запрошую трьох шестирічних дітей (першокласників). Діти не знають, про що ми будемо говорити, вони імпровізують. До речі, ці діти репрезентують все суспільство – там завжди є хлопчики й дівчатка, біляві й чорняві, віряни і миряни. Я запитую в них, наприклад, чим займаються науковці. Діти починають розповідати: кажуть, вони роблять те-то і те-то, вимірюють щось. І я запитую: “Як вони вимірюють?”. І я навчаю їх цьому.

Дан Шехтман

Один із кліпів – про світло: «Що дає нам світло вдень?» – «Сонце!». «Що дає нам світло вночі» – «Місяць!». «Неправильно. Місяць лише відбиває світло, тому вночі світло також дає сонце». Часом навіть батьки дивуються. «Чому є день і ніч?» – «Бо Земля крутиться довкола своєї осі». «Чому існує рік?» – «Бо Земля обертається довкола сонця». «Чому є пори року?»… Ага! Небагато людей розуміють, чому існують пори року. Запитайте когось на вулиці, вони не знатимуть. Тож я навчаю дітей та їхніх батьків у процесі.

Навчайте молодих людей, що наука – чудова. Починайте рано. Ви теж можете це зробити. Якщо я зміг, то й вам це вдасться.


Подія відбулася за підтримки фонду «Відкрий Україну» спільно з посольством Ізраїлю в Україні. Фото зі сторінки заходу у Facebook