З вересня 2018 року в Україні почне втілюватися в життя головна реформа Міністерства освіти – Нова українська школа (НУШ). Спробуємо розібратися, у чому суть концепції Нової школи та що чекає на майбутніх школярів.

12-річне навчання

Навчання у школі триватиме 12 років і буде розділене на три періоди: початкова школа (4 роки), базова середня школа (5 років), профільна середня школа (3 роки). Завдяки профільному навчанню учні останні 3 роки будуть вивчати саме ті предмети, які їм цікаві й знадобляться для подальшого вступу у вищий навчальний заклад. Якщо учень зрозуміє, що помилився і обрав спеціалізацію, яка йому не підходить, то протягом першого року він може змінити профіль.

Також перехід до 12-річної середньої освіти наблизить нашу державу до країн Європи: 11-річне навчання з усіх європейських країн залишилося лише в Україні, Росії та Білорусі. Варто зазначити, що загальна тривалість навчання не зміниться – щоб отримати бакалавра, треба буде навчатися не 4, а 3 роки.

Мета освіти – формування компетентностей

У сучасному світі самих лише знань недостатньо для того, щоб досягти успіху. Важливо вміти користуватися цими знаннями й не обмежуватися навчанням у школі.

Саме тому основною метою шкільної освіти стане формування компетентностей.

Що ж таке компетентність? Це комбінація знань, умінь, способів мислення, досвіду, цінностей та інших особистих якостей, що визначає здатність людини успішно займатися професійною або навчальною діяльністю. Розглянемо на прикладах, які ключові компетентності повинні бути сформовані у школярів у результаті навчання:

1) Вільне володіння державною та рідною (якщо вона відрізняється від державної) мовою, здатність спілкуватися хоча б однією іноземною мовою.

2) Математична компетентність. Передбачає уміння вирішувати різні прикладні завдання за допомогою алгоритмів, математичних методів. Зараз учні вивчають математику протягом 11 років, але більшість з них не зможе порахувати, скільки шпалер треба, щоб обклеїти кімнату або визначити, з якою швидкістю треба їхати, щоб вчасно дістатися місця призначення. Саме тому у новій школі математика буде спрямована на вирішення життєвих завдань, а не абстрактних задач і прикладів.

3) Здатність до навчання впродовж життя. Учні повинні розуміти, що навчання не обмежується школою. Для досягнення цілей, розвитку у певній галузі діяльності необхідно постійно займатися самоосвітою.

4) Підприємливість та ініціативність.

У Радянському Союзі панував дух колективізму, відрізнятись від інших означало наразити себе на небезпеку та осуд. Державі було вигідно мати слухняних виконавців, які виконували свою роботу, не проявляючи ініціативу. Часи змінилися, а серед нас більшість залишилася виконавцями, які сидять і чекають, коли їм дадуть чергове завдання. Наразі якщо хочеш бути успішним, мусиш брати ініціативу в свої руки, позбавитись інфантильності і нести відповідальність за своє життя. Кожен учень має навчитись генерувати нові ідеї і втілювати їх у життя.

Це лише деякі приклади ключових компетентностей, насправді їх більше. Спільні вміння для всіх цих компетентностей – це вміння читати і розуміти прочитане, вміння висловлювати свою думку усно і  письмово, здатність критично, творчо та системно мислити,  уміння оцінювати ризики, приймати рішення, брати відповідальність за свої вчинки, керувати емоціями, співпрацювати в команді. Думаю, ви погодитеся, що ці всі уміння набагато важливіші у сучасному світі, ніж знання логарифмів, правила свердлика і хімічних властивостей алкенів.

Уже Державний стандарт 2011 року передбачає компетентнісний підхід в освіті. Це означає, що метою навчання є формування компетентностей, а не знань, умінь і навичок, як було раніше. Але в реальному житті основна увага приділяється засвоєнню знань і в школах перевіряють не компетентності, а знання. І це ще півбіди.

Основна проблема в тому, що ці знання відірвані від реального життя, тому зазвичай учні вчаться лише для того, щоб отримати гарну оцінку, написати контрольну, скласти ЗНО, а далі все забувають. Учні просто не розуміють, навіщо потрібні ці знання і як їх можна застосувати у житті. Ось і виходить навчання заради навчання. Школярі мають усвідомити, що навчання – це не мета, а лише засіб її досягнення.

Зміна оцінювання

Оцінка є важливим стимулом навчання. Проблема в тому, що сприймається вона не як оцінка результату роботи, а як оцінка особистості. Отримав гарну оцінку, значить «я хороший», незадовільну – «я поганий». А вчителі зазвичай і не переконують дітей у протилежному. Це може створити у дитини серйозні проблеми з самооцінкою, страх оцінок і школи. Особливо це стосується учнів початкових класів.

Також проблема сучасного оцінювання в тому, що воно повністю в руках учителя. Максимум, що він може, це пояснити учневі, чому він отримав саме таку оцінку. Дитина не бере участі в оцінюванні власних знань. Це зумовлює пасивність, невміння брати відповідальність за власні вчинки, нездатність проаналізувати свою роботу, знайти у ній слабкі й сильні місця.

У Новій українській школі змінено підхід до оцінювання.

Значна роль відводиться самооцінюванню учнями своєї праці. Оцінюватимуться не знання, а результати проектної діяльності, самостійність, організованість, співробітництво.

Також учнів не будуть ранжувати і порівнювати між собою. Свої оцінки знатимуть тільки діти та їхні батьки. Не буде оголошення оцінок на батьківських зборах і публічного визначення, хто гірший, хто кращий. Оцінка – не «ярлик», вона – помічник. Вона повинна допомогти учневі знайти себе, зрозуміти, що він знає та уміє, визначити зони розвитку, навчити аналізувати свою роботу.

Будьмо реалістами – розраховувати на швидке впровадження та результат освітніх змін не варто. Проте Україна робить перший крок на шляху до сучасної європейської освіти. Viam supervadet vadens…