Інваліди, хто вони? Хоча зараз прийнято говорити “люди з обмеженими можливостями”, але суть від цього не змінюється. Йде чоловік чи жінка, шкутильгає, а то і на милицях, виділяючись із натовпу. Намагається сховатися від нав’язливих чи надто пильних поглядів оточуючих або принаймні їх не помічати. Йдуть батьки з дитиною, вони обов’язково обійдуть цю людину, не схожу ні на кого, дитина обов’язково запитає: “Чому тітонька/чоловік шкутильгає?” А потім мале обернеться, щоб роздивитися дивну людину, так не схожу на маму і тата. По поведінці дітей можна оцінити ситуацію по всій країні: хтось пошкодує, хтось розглядає з неприхованим інтересом, а хтось просто опустить очі і пройде повз.

Ті, хто зіткнувся віч-на-віч з серйозним захворюванням, потрапляють в павутину внутрішньої самотності, замикаються в собі, втрачають віру у власні сили. Пам’ятайте – в жодному разі не можна зациклюватися на хворобі. Навіть якщо вам здається, що виходу немає. Якщо людина, наприклад, не може ходити, то це не означає, що вона не повинна жити і радіти життю. Якщо людина обмежена в можливості пересуватися, то продовжувати спілкування зі світом можна за допомогою інтернету. Саме віртуальне спілкування може бути тим виходом, який дозволить жити і радіти життю. У будь-якому випадку потрібно зупинитися і поглянути на власне життя по-іншому. Адже людина з обмеженими можливостями залишається такою ж людиною, як і всі інші. У неї так само є захоплення, бажання, таланти, мрії. Важливо не опускати руки в будь-якій ситуації. В історії зафіксовано безліч випадків, коли знамениті художники, композитори, артисти, і навіть президенти були інвалідами. Стосовно останнього, то такий випадок знає історія Сполучених Штатів Америки. А саме Франклін Рузвельт, котрий через нещасний випадок та невірний діагноз лікарів опинився в інвалідному кріслі, проте не опустив руки і зробив для своєї країни багато великих справ. Ну а якщо мова заходить про інвалідів-спортсменів, то тут теж існує безліч прикладів, коли люди з обмеженими можливостями перемагали як всіх, так і себе на Паралімпійських іграх.

Перші спроби залучення інвалідів до спорту розпочались у XIX ст. 1888 року в Берліні сформувався перший спортивний клуб для глухих. Вперше “Олімпійські ігри для глухих” проведені в Парижі 10-17 серпня 1924 року. У них брали участь спортсмени-представники офіційних національних федерацій Бельгії, Великої Британії, Голландії, Польщі, Франції та Чехословаччини. На Ігри прибули спортсмени з Італії, Румунії та Угорщини, в яких таких федерацій не було. Програма включала змагання з легкої атлетики, велоспорту, футболу, стрільби і плавання.

Практично в усіх країнах світу інваліди користуються підтримкою з боку держави. Про них піклується, як правило, кілька міністерств і відомств. Для людей з інвалідністю розробляються спеціальні програми працевлаштування. На багатьох підприємствах створюються спеціальні робочі місця для людей з різними групами інвалідності.
Головне для людини, яка потрапила у подібну ситуацію, не засудити саму себе, так як інвалідність – це не вирок. У сучасному світі існує людина з інвалідністю може цілком комфортно жити,  реалізовувати свої вміння у різних сферах, не почуваючись при цьому покинутою напризволяще. А це відчуття для таких людей, мабуть, набагато вагоміше, ніж гроші чи слава. Адже і здоровій людині дуже важливо відчувати себе потрібною у цьому світі, а якщо людина має якісь відхилення в розвитку і проблеми зі здоров’ям, для неї цей момент стає особливо актуальним.

Проблема інвалідів, їхньої адаптації у суспільстві, взаємодії і відносини цього суспільства до його, так званому меншості, є сьогодні актуальною і дуже серйозною.
У стародавні часи люди з обмеженими можливостями займали найнижчий щабель населення. Їх вважали тягарем, прошарком, що не приносить користі. Яскравим прикладом є Спарта, де кволих дітей, або дітей з вадами прирікали на смерть. Часто люди з фізичними чи психічними вадами вели злиденне існування врешті-решт помирали. Радує той факт, що поступово ставлення до інвалідів почало змінюватись на більш гуманне.

У наш час становище таких людей істотно покращилось, держава виділяє кошти для будівництва реабілітаційних центрів, виплачує матеріальну допомогу, дає пільги. Але головною проблемою, як і раніше, залишається духовний розвиток цих людей, моральна підтримка. Як вселити надію в ці душі? Необхідно створювати якомога більше спільнот для інвалідів, щоб у них була можливість більше спілкуватися та обмінюватись досвідом. Інвалідність – не привід ставити на собі хрест і відмовлятися від усіх радощів життя! Головне, щоб людина була міцною морально і духовно, сповненою рішучості і волі до життя.
В Україні люди з обмеженими можливостями потребують допомоги, адже державних коштів на практиці виявляється недостатньо. Особливо гостро постає питання швидкого перевезення з однієї частини міста в іншу: в магазин, лікарню чи просто в парк, проте не у всіх є рідні, які можуть транспортувати їх швидко та якісно.

У рамках реалізації міської програми “Рівність” в Одесі запущено “Інватаксі”, яке здійснює безкоштовне перевезення людей з інвалідністю за рахунок міського бюджету. При цьому діють обмеження як за групами інвалідності, так і за маршрутами. Про це повідомила директор Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради Олена Китайська. Наразі служба “Інватаксі” забезпечена двома автомобілями, обладнаними підйомниками для перевезення пасажирів на візках. Безкоштовний сервіс доступний інвалідам війни І і ІІ груп, інвалідам І групи всіх нозологій і інвалідів II групи з порушеннями опорно-рухового апарату та зору.

“Інватаксі” доставлятиме клієнтів на вокзал, в управління пенсійного фонду, медичні та лікувально-профілактичні установи, до об’єктів сфери ритуальних послуг, в освітні та комунальні установи, до структурних підрозділів одеської мерії. За словами Олени Китайської, ці маршрути обрані, враховуючи  першочергові потреби людей з інвалідністю. У вересні у рамках програми “Рівність” планують запустити службу супроводу для людей з порушенням зору. Одеська обласна організація українського товариства сліпих уже займається підбором персоналу. Всього на послуги “Інватаксі” на 2016 рік закладено 414 тис. грн.

Тож, спостерігаємо, як наше місто стає кращим і допоможемо йому в цьому. Бо всім відома аксіома, що треба починати з малого, аби ціла країна розрослася квітами надії, любові та тепла.

Читайте також: В Одесі знайшли інтелігентний метод боротьби з автохамами

Pokemon Go. Просто гра чи щось більше?



Сподобалася публікація? Будь ласка, поділіться нею з друзями у соцмережах через кнопку нижче…