Друга частина інтерв’ю з Олексієм Молчановським присвячена досвіду стажування у США, труднощам Prometheus – проекту, який приніс українцям онлайн-науку, а також відмінностям між освітою в Україні та за кордоном.

Першу частину розмови можна знайти тут.

– Як Ви вважаєте, студенти за кордоном більш мотивовані, ніж в Україні?

– Почнемо з того, що на Заході суспільство побудоване правильно. Немає дурнуватого пресингу, що ти після школи маєш відразу вступати до університету, при цьому закінчити і бакалаврат, і магістратуру. У нас просто склалися перекошені погляди на освіту після радянських часів.

Це абсолютно нормально, коли людина закінчує школу, а потім робить перерву на два-три роки, щоб попрацювати на якомусь підприємстві. За цей час якраз зрозуміє, яка їй освіта потрібна

Далі – здобуде ступінь бакалавра, через десять років – магістра. Так воно й має працювати. Я бачив це у США, і це адекватно, коли середній вік людей в магістратурі – за 30 років.

До мого знайомого професора прийшла вчитися студентка, якій було більше 60 років. Такий подарунок – вищу освіту – зробили їй діти, яким вона присвятила все своє життя. Зрозуміло, що після цього на виробництво вона не піде, але це прагнення людини. Я вважаю, що для нас це природньо – бажання вчитися. Проблема в тому, що воно дуже часто пригнічується.

– Зараз часто і багато говорять про реформи в освіті. Яка, на Ваш погляд, їхня ефективність у реальному житті?

– Проблема в тому, що суспільство не має правильного усвідомлення «тих» реформ. Ми дивимося на реформи, як на манну небесну, яка має впасти, і всім відразу має стати гарно. Або те, що ці реформи має втілювати хтось інший, тільки не ми.

Дуже сильно змінює ситуацію розуміння того, що за всім цим стоять реальні люди. Такі ж самі живі, як ти

Які не поїли, чи в них болить шлунок, проблеми у дітей в школі, чи покинула кохана людина… Відповідно, хто сильніший, робить щось більш адекватне.

Якщо ми будемо довго чекати, поки влада щось вдіє, нічого не зміниться. Слава Богу, Міністерство освіти зараз робить дуже правильні речі, принаймні в тому, що стосується вищої освіти, там гарна команда. Вони дають всі свободи університетам. Проблема тепер на рівні вишів, які не готові приймати цей імпульс реформ. І все впирається в постать ректора.

Можна сказати, що оскільки ректор нічого не робить, то й ми нічого не робитимемо. Але ж можна іти в обхід. Якщо ректор пасивний, все одно можна знаходити відкриті можливості на рівні завідувача кафедри, декана чи викладача

На моєму колишньому факультеті є прекрасні викладачі, які, навіть не маючи якогось особливого статусу, домовлялися і знаходили контакти з великими компаніями, за допомогою яких відкривали лабораторії, перебудовували і облаштовували комп’ютерні класи. Для студентів та аспірантів знаходили цікаві та прибуткові проекти, пов’язані з науковою діяльністю.

Нам може здаватися, що ми зараз дуже повільно рухаємося і мало що змінюється. Але якщо подивитися за тими, хто дійсно щось робить, за агентами змін, то це просто колосальна робота на найнижчому рівні. Вона просто ще не проявлена

Ми бачимо тільки дуже маленькі зміни, які роздмухуються мас-медіа. Але є дійсно багато позитивних процесів, яким ще просто потрібен час, щоб дозріти. Це як зернятко, яке вже росте під ґрунтом, йому залишилося зовсім трошки, і воно проб’ється на поверхню. А далі з’явиться зелене листя чи прекрасна квітка.

– Доля була суворою до Прометея після того, як він приніс людям вогонь. А з якими труднощами зіткнулися Ви після запуску Prometheus?

– Ми мали певні очікування щодо того, як запрацює така платформа. Ми думали, що університети цим зацікавляться і почнуть дружно готувати онлайн-курси. Виявилося, що більшості вишів це взагалі не цікаво.

Спочатку університети не зрозуміли, що це. Далі виявилося, що адміністрація готова підписувати декларації, але неспроможна на реальну роботу. Там навіть є люди – оператори, які працюють на ставку, є студії, але вони не готові записувати. З іншого боку, є окремі викладачі, які хочуть створювати свої курси. Зараз ми співпрацюємо з ними, пригальмувавши роботу з університетами.

Тут постає інше: створити онлайн-курс – це купа роботи, що займає близько півроку. Мало хто готовий робити її якісно як волонтер. До того ж виявилося, що нелегко знайти фінансування. Щоб робити це якісно, потрібно багато людських і часових ресурсів. Людям потрібно платити зарплату. Спочатку ми намагалися покрити ці витрати краудфандингом, але не вдалося. Зараз основне наше фінансування – це гранти різних фондів.

На початку ми думали, що ІТ-індустрія буде в захваті від наших курсів і почне радо фінансувати нас. Виявилося, що ні.

Це проблема нашого ІТ-ринку: 80% його складають аутсорсингові компанії. Вони працюють не за принципом розвитку власного людського капіталу. Міграція програмістів між цими компаніями відбувається постійно, тож власники не готові вкладати гроші у розвиток кадрів

Така ситуація склалася рік тому, зараз вона дещо змінилася, і ми бачимо, що продуктові компанії готові витрачати гроші на онлайн-освіту.

Підсумовуючи, хотів би сказати, що ми маємо високий попит на такого типу навчальний контент. Але ми не можемо його повністю задовольнити, не маємо достатньо фінансових та людських ресурсів. Це унікальні завдання, фактично появою проекту онлайн-освіти ми створили попит на нові професії. Наприклад, продюсер онлайн-курсу – такої професії нема, її треба створювати і навчати людей.

– Як Ви оцінюєте можливість запровадження платних сертифікатів, як це робить Coursera? На цій платформі наголошують: сплата за сертифікат дає більше гарантій, що слухач завершить курс, та й це могло б приносити дохід.

– Так, ми зараз бачимо, що великі платформи відмовляються від тенденції безкоштовних сертифікатів. Майже всі вони поступово стають платними, хоча контент залишається повністю безкоштовним.

На Prometheus у січні стартує курс із бізнес-англійської, де будуть тільки платні сертифікати. Ми хочемо подивитися на реакцію суспільства взагалі, наскільки люди їх купуватимуть.

Щодо того, що це більше мотивує – очевидно так. Це показала статистика курсів Prometheus із платними сертифікатами від Львівської ІТ-школи («Основи тестування програмного забезпечення» та «Основи Web UI розробки»). Якщо зазвичай закінчує близько 10% слухачів, то серед тих, хто купив сертифікат, закінчує 90%. Якщо чесно, нас здивувало, що не всі 100%.

 

Коли я кажу, що сертифікат неважливий, то маю на увазі те, що передусім важливі знання. Але зараз стало нормальним, коли людина долучає свої сертифікати до резюме. Ми раді, що це допомагає нашим користувачам. Нам відомо кілька історій, коли проходження в нас онлайн-курсів допомагало людям влаштовуватися на роботу.

– А чи міркували Ви над запровадженням платних індивідуальних онлайн-консультацій окремими викладачами?

– Це цікава ідея. Я над нею не замислювався, тому вдячний, що ви так поставили це питання. Це дійсно може спрацювати – хто знає, треба спробувати. Думаю, це було б гарною мотивацією для викладачів. Одна справа, коли ці курси створюють люди з бізнесу: вони розуміють, що це їхня репутація. Але коли ми говоримо про окремих викладачів, вони не мислять такими категоріями. Їм важко пояснювати, вони запитують, в чому для них користь. А платні консультації були б гарним стимулом, тож ми над цим поміркуємо.

– Ви кажете, що онлайн-курс засвідчує високу здатність людини вчитися. Як, на Ваш погляд, українці добре володіють цим умінням?

– Не можу сказати, що в цьому питанні українці чимось відрізняються від решти світу. Середня статистика по світу складає близько 7%. У нас цей показник трохи вищий. Але треба дивитися на окремі курси. Більш легкий дослуховують 15%, а дуже складні курси технічного спрямування можуть пройти до кінця навіть менше 1% слухачів.

В Україні цей показник вищий з тієї причини, що онлайн-освіта тільки нещодавно стала доступною і вдовольнила жагу до знань. Є слухачі, які відразу набирають по 10 курсів і не проходять їх, а є й такі, які набрали і повністю пройшли 5. Це свідчить про справжнє прагнення до знань.

– Чи є у статистиці Prometheus слухачі не з міст, а з райцентрів та сіл?

Точно знаю, що 5% слухачів з інших країн. Згідно з даними статистики – це Польща, Росія, США, Німеччина, Кенія, Голландія та Великобританія. Якось нам написав етнічний поляк, який слухав курс із фінансового менеджменту українською мовою.

Зрозуміло, що домінанта на великі міста. Але Бровари і Бердянськ, Стрий і Бориспіль, Слов’янськ і Нікополь – звідси курси Prometheus слухають теж чимало студентів.

– Ви, напевно, перший викладач в Україні, який інтегрував масові онлайн-курси в академічне навчання. Наскільки успішним був такий експеримент?

Це була дуже позитивна історія з моїм курсом «Теорія алгоритмів». Для студентів в онлайні спочатку доступною була тільки половина контенту, тобто півсеместру вони могли дивитися і слухати ці лекції з дому.

Вийшло так, що один і той же курс я мав читати два семестри поспіль. Спершу я звільнив для себе цей час і так само як студенти не ходив на лекції, розробляючи натомість курс. Далі запропонував таке: весь необхідний навчальний матеріал доступний на Prometheus, а на лекціях я розповідаю щось цікаве, що не ввійшло у програму курсу. За умови такої необов’язковості заняття відвідувала третина студентів, це попри те, що зазвичай ходить не більше половини.

– У Вас досить лояльна позиція щодо відвідування занять. Як студенти сприйняли те, що їм можна не відвідувати пари взагалі, а вчитися і виконувати завдання на основі «фрілансу»? Чи не зловживали?

– У мене цього не могло бути, тому що я даю студентам свободу, але виставляю досить жорсткі рамки в плані дедлайнів. Після них я завдання просто не приймаю. Якщо викладач правильно вибудує логістику курсу, а студент правильно розпорядиться своїм часом, то все буде працювати.

– Як Ви вважаєте, чи потрібно студентам усіх спеціальностей вивчати тайм-менеджмент?

– Видається проблемою, коли цей курс вводити. На першому курсі його можуть просто не сприйняти, а на третьому він був би більш корисним, але випускаються два роки.

Загалом є цілий набір важливих курсів, які відносять до soft-skills – це критичне мислення, тайм-менеджмент, вміння шукати інформацію, інформаційна безпека… Я вважаю, що було б корисно, якби такі курси із базової грамотності читали на всіх спеціальностях.

– Ви ділилися своїм досвідом після програми Фулбрайта зі студентами. Чи подавався на неї потім хтось із Ваших підопічних?

– Так. Деякі студенти, які писали в мене бакалаврські чи магістерські роботи, подавали заявки на різні освітні програми, не тільки на Фулбрайт. Зверталися, щоб я писав їм рекомендаційні листи. Конкретно на Фулбрайт поки що ніхто з моїх колишніх студентів не пройшов. Але з цими конкурсами така ситуація, що треба не боятися подаватися повторно.

– Хотіли б поїхати іще на навчання або стажування за кордон? Якщо так, то куди?

Так. Це класний досвід. Варто було б зробити це через кілька років. Зараз важко сказати точно – куди, треба дивитися тоді, коли випаде нагода. Мені сподобалося у США, де зовсім інша атмосфера в освітньому середовищі. Там значно вільніше почуваєшся. Але я хотів би подивитися на освіту в європейських країнах.

– Дякую Вам за розмову.

Фото надані Олексієм Молчановським