Передісторія

Мені 20 років, навчаюся в Національному університеті «Києво-Могилянська Академія», закінчив третій курс бакалаврату за спеціальністю «Хімія». У професійних колах кафедра хімії НаУКМА відома Центром мембранних досліджень, робота якого спрямована на «фундаментальні та прикладні дослідження в галузі баромембраннихпроцесів та мембранної дистиляції, розробка методів створення новихтипів функціональних мембран» та інші аспекти, назви яких мало що скажуть пересічному обивателю. Дані процеси охоплюють широку галузь очистки та концентрування різноманітних водних розчинів.

Шукаючи можливості самовдосконалення, я натрапив на «Студентський турнір природничо-наукових спеціальностей», який щовесни відбувається у Мінську. Суть турніру полягає у розробці варіантів розв’язку природничих проблем з теоретичним обгрунтуванням та практичною реалізацією.Отримавши перелік завдань, я і дізнався про такий термін, як «мікропластик». У переліку завдань третина була пов’язана з очисткою водних ресурсів, а половина – із повторним використанням ресурсів, адже проблема повторного використання ресурсів є надзвичайно актуальною для багатьох країн.

Спеціалісти визначають даний термін як «частинки пластику у навколишньому середовищі, діаметром менше 5 мм. Примітною є схема його утворення і дії. Якщо коротко, то мікропластик здатний забруднювати водні ресурси двома шляхами – подрібненням існуючих пластикових відходів у воді й забруднення води готовими частинками. А руйнівна дія мікропластика базується на тому, що дуже маленькі частинки пластика здатні поглинатися водними тваринами-фільтраторами, які спричиняють зміни у водних ресурсах планети, харчовому ланцюзі водних тварин, викликають погіршення рибної продукції. Це якщо дуже глобально. Детальніше про мікропластик можна дізнатися із посилань, які були надані для ознайомлення організаторами турніру –http://www.ecoidea.by/ru/article/1046 і http://www.ecoidea.by/ru/media/1042 .

Організаторами було поставлене завдання розробити методику якісного визначення мікропластикуз мінімальними економічними витратами та можливі шляхи очищення водних ресурсів. Ми з командою розробили цікаву методику, аналогів якої не знайшли ані в команд білоруських внз, ані в російських.  Думаю, за ексклюзивним правом я попрацюю над її вдосконаленням.

Подальший інтерес

Успіх породжує зацікавлення, тому я почав досліджувати дану тематику трошки глибше. У цьому мені допомогли спеціалізовані друковані джерела Центру мембранних досліджень, інтернет і мінімально -знання з університету. Такий підхід не можна вважатинауковим, тому я ні на що не претендую в цій статті, лише хочу звернути увагу аудиторії на екологічні та освітні проблеми за допомогою прикладів та аналогій. Зокрема, я не зміг встановити конкретні гранично допустимі концентрації мікропластику для ЄС, а для України кількість відповідних позицій була більш ніж скромною (10 параметрів). Варто зазначити, що для вмісту органічних речовин, якими є полімери, норми ЄС є жорсткішими, ніж для України.

Літературні джерела наводять наступні дані щодо зростання вмісту пластику у світових водних ресурсах:

Результати не піддаються систематизації, оскільки залежать від напрямку течій водних ресурсів, рівня промислового розвитку країни, екологічної культури тощо.

Європейська Економічна комісія наводить наступну інформаціющодо стану воднихресурсів України. Основні проблеми щодо якості води пов’язані з муніципальними відходами, розсіяними джерелами забруднення і евтрофікацією. Майже всі басейни річок України класифікуються як забруднені або сильно забруднені. Усі великі річки (Дніпро, Дністер, Південний Буг) забруднені відновлювальними речовинами, поживними елементами, важкими металами, нафтою і фенолами. Більш дрібні притоки забруднені ще більше. Однак є також і багато незабруднених водних об’єктів, особливо в гірських районах. Перспектива не найкраща.

Вище наведені висновки я зробив, спираючись на:

  • директиву 98/83/Ради ЄС від 3 листопада 1998 року, «Про якість води, призначеної для вживання людьми»;
  • санітарні правила і норми охорони поверхневих вод від забруднення, норми від 04.07.1988 № 4630-88;
  • гранично допустимі концентрації (ГДК) та орієнтовні допустимі рівні (ОДР) шкідливих речовин у воді, норми від 21.10.1991 № 6025-91;
  • стаття Wright S. L., Thompson R. C., Galloway T. S. Thephysicalimpactsofmicroplasticsonmarineorganisms: a review //EnvironmentalPollution. – 2013. – Т. 178. – С. 483-492;
  • статтюWaterResourceManagementinGermanyPart 2: Water quality https://goo.gl/krdZ5Q.

Design Thinking

Нещодавно в Україні проводилися реформи у сфері освіти і за основу була прийнята Болонська система, яка працює понад 25 років у цивілізованому світі. НаУКМА – це університет, в якому Болонська система запрацювала чи не першою у світі, що свідчить про її дієвість та ефективність. Зокрема, студентам пропонується опція «дисципліни вільного вибору». Я завжди випробовував проблеми зі структурованістю мислення, але обрав курс «Дизайн та архітектура програмного забезпечення». Під цією назвою викладають дисципліну, яка за кордоном називається Design Thinking. За два роки викладання курсу не було знайдено найбільш точного перекладу даного терміну.Таке мислення засноване на творчому рішенні конкретних підходів у розв’язанні певного завдання.

Основоположник типу мислення designthinking, лауреат Нобелівськоїпремії з економіки ГербертА.Саймон

Важливою характеристикою такого типу мислення є те, що необхідно вишірити проблему так, аби люди, на яких діє дана проблема, самі прагнули знайти розв’язок за відсутності засобів примусу.Особисто я називаю такий тип мислення «пасивним  пряником». Сучасні трактування визначають центральний принцип дії даного типу мислення наступним чином: доки до схеми вирішення проблеми можна повставити питання «як?», доти схема не є правильною.

До чого я вів протягом статті?Плетучи павутину статті, я прагнув змусити кожного задуматися про глобальні проблеми, що нас оточують, та шляхи їхнього вирішення. Чекати вирішення проблем від держави можна вічність, а ставити перед собою питання «як?» потрібно вже зараз. Щоб не бути голослівним, можна потренуватися у design thinking на прикладах, розглянутих у статті.

  1. Конкретна проблема: забрудненість водоймищ України мікропластиком.

Вирішення: побудова водозбиральних та водоочисних станцій – Як? – за рахунок місцевих бюджетів, державних коштів, фондів та грантів – Як отримати гроші? – Розробити і представити план побудови конкретноїводоочисної станції – Як? – Виділити кошти на групу кваліфікованих спеціалістів, які зможуть обрахувати технологічну складність, затратність процесу, розробити найбільш економічно прийнятний та ефективний план. Можна продовжувати далі, адже це досить загальна схема, не пристосована під конкретне місце.

  1. Конкретна проблема: Забруднення водоймищ України мікропластиком косметичного походження.

Вирішення: вихід на ринок альтернативної косметичної продукції з відлущуючими властивостями – Як? – розробка скрабів із натуральними абразивами – морською сіллю, пудрою абрикосових кісточок та шкарлупою грецького горіха – Як? – оптова закупівля очищеної гранульованої солі, абрикосових кісточок – Як? – розробка скрабової основи, яка не перейматиме властивостей абразива (солоність, гіркоту, терпкість). Схему не можна вважати закінченою, оскільки технологічний процес виготовлення скрабових основ є досить складним.