“Ми вчимося, на жаль, для школи, а не для життя”
                                                                                                                         Сенека

Уже майже минув вересень місяць, а розмови щодо потреби у навчанні та нововведень не вщухають. Чи справді є нагальна необхідність у школі? Я не маю на увазі освіту, а всього лише примусове навчання: по шість уроків в день, п’ять днів на тиждень, дев’ять місяців на році, протягом одинадцяти років. Чи дійсно цей давно встановлений порядок такий уже необхідний? І якщо він потрібен, то для чого? Не треба прикриватися необхідністю навчитися читати, писати, рахувати – два мільйони щасливих хоумскулерів (в Америці) уже спростували це банальне виправдання. Навіть якби не було хоумскулерів, значна кількість відомих американців ніколи не проходила через одинадцятирічне примусове навчання, через яке наразі проходять наші діти, і з ними все було добре. Джордж Вашингтон, Бенджамін Франклін, Томас Джефферсон, Авраам Лінкольн… Звичайно, їх хтось вчив, що й казати, але вони не були продуктом шкільної системи і жоден з них не закінчив середню школу.

Джон Тейлор Гатто у своїй книзі “ЯК І ЧОМУ ДЕРЖАВНА ОСВІТА ЗАВДАЄ ШКОДУ НАШИМ ДІТЯМ” зауважив, “що школа – це лабораторія експериментування над юними головами, тренувальний центр звичок і стосунків, яких вимагає корпоративне суспільство. Примусова освіта служить дітям тільки ненавмисно; її реальна мета полягає у тому, щоб перетворити школярів на слуг… Якщо Девід Фаррегут зміг прийняти управління захопленим британським військовим кораблем будучи десятирічною дитиною, якщо Томас Едісон міг видавати свої плакати у віці дванадцяти років, якщо Бен Франклін зміг сам вивчитися на друкаря в тому ж самому віці (а потім самостійно навчився предметів, які були б не по плечу сьогоднішнього випускнику Єля), неможливо сказати, чого могли б досягнути ваші власні діти”.

У Великій Британії існує школа “Саммерхілл”. Це школа з вільним навчанням – учні можуть вибирати, які предмети їм відвідувати, або можуть не вчитися взагалі. Думаєте, в цій школі ніхто не вчиться? Якщо Ви так вважаєте, то помиляєтеся. Нерідко діти, які вже встигли повчитись в інших школах, заявляють, що більше ніколи в житті не підуть на жоден урок. Але через деякий час (у середньому цей термін становить три місяці) вони так само починають цікавитися навчанням. Учні “Саммерхіллу” опановують математику. Вони отримують задоволення від географії та історії. Майже ніхто не користується можливістю не вчитися. Навіть найменші часто резервують для себе час в розкладі вчителя і вчаться тому, що їм подобається і цікаво. Практично всі учні грають на музичних інструментах, часто на декількох одразу, записують музику.

Так чому ж у “Саммерхіллі” діти вчаться із задоволенням, а діти зі звичайних шкіл ненавидять навчання? Очевидно, що примус вбиває інтерес. Але яким чином? Швидше за все, важливу роль грають асоціації. Скажімо, якщо Ви поставите на будильник улюблену пісню, незабаром її зненавидите – вона однозначно асоціюватиметься у вас з тими моральними стражданнями, які ви відчуваєте при небажаному пробудженні. Те ж саме і з освітою. Примусове навчання завжди супроводжується сильними моральними стражданнями, принаймні, з нудьгою. І врешті-решт, після тривалого примусового (шкільного) навчання, саме по собі навчання, наука і т.д. у дитини починають автоматично асоціюватися з тієї нудьгою, яку дитина відчувала при примусовому навчанні. Примус до будь-якої діяльності вбиває інтерес до цієї діяльності.

Проте існує інший бік цієї проблеми. У школі дитина вчиться не тільки новим предметам, але й спілкуванню з людьми різного віку: однолітками, дітьми старшими чи молодшими, а також старшим поколінням, тобто вчителями. Чи  кожна дитина за умови домашнього навчання отримає це? Чи не замкнеться у собі і в майбутньому матиме проблеми з соціальною адаптацією та спілкуванням?

У будь-якому разі вибір за батьками і кожен, знаючи свою дитину та прислухавшись до неї, обов’язково знайде для себе правильне рішення.



Сподобалася публікація? Будь ласка, поділіться нею з друзями у соцмережах через кнопку нижче…