“Людство повинно давати дітям найкраще, що воно має”

Декларація прав дитини від 1959 року.

З початком нового навчального року для багатьох батьків школярів постає питання про те, в що вдягнути своїх дітей до школи. Через форму часто виникають суперечки у відносинах між трьома сторонами: батьками і дітьми та навчальним закладом.

Досі навколо проблеми шкільної форми точаться палкі суперечки. Вважається, що дитина ходить в школу, як на роботу, тож повинна дотримуватись ділового дрес-коду. Але школа – не робота, школа – це всього лише частина життя дитини. Розвиток, а не примус до виконання наказів – першочергове завдання школи. Оцінки – це не зарплатня, оцінка повинна бути орієнтиром дитини, на що треба звернути увагу при вивченні матеріалу. У школі дитина проводить більшу частину свого часу, цей віковий період повинен бути максимально комфортним для розвитку і мати мінімум травматичних ситуацій для психіки дитини.

Шкільна форма – один із основних інструментів, за допомогою якого вчителі тиснуть на дітей. Така поведінка вчителя обумовлюється бажанням самоствердитись в ієрархічній системі за рахунок слабшого, домінувати і контролювати. З точки зору психології, примушення до шкільної форми пригнічує здатність до самовираження і творчий потенціал дитини. При цьому у вразливої дитини, при сильному тиску з боку оточуючих, може розвинутися деперсоналізація.

Усіх, хто навчався у звичайній школі пострадянського зразка, добре пам’ятають ці постійні сварки за те, щоб просто вдягнути джинси та светр, а не потворний шкільний піджак. Усі пам’ятають вчительок, котрі кричали, що потрібна шкільна форма, щоб всі були однакові, що не за “джинси” помирали люди у Велику вітчизняну і т. д. Багато батьків підтримували цю точку зору, бо самі зростали в часи, коли форма була обов’язковим атрибутом шкільного життя. Як же ми заздрили тим, чиї батьки вміли дати відсіч вчителькам, дозволяючи дітям вдягати те, що їм насправді хочеться.

Звісно, в школі люблять більше нагадувати про обов’язки учнів, а от про права дитини воліють мовчати, аби мати можливість маніпулювати учнями на свою користь. Таку поведінку педагогів можна зрозуміти, бо вони нічого гарного в своєму дитинстві не бачили, а тепер, коли їхня молодість минула, їм заздрісно, що хтось може собі дозволити те що, їм вже не повернути. Та як би ми не розуміли чужі почуття, не можна дозволити, щоб через комплекси дорослих страждали діти.

Трохи історії. У 1959 році Генеральна Асамблея ООН на Міжнародній Конвенції прийняла Декларацію прав дитини, в СРСР закон вступив в силу 15 вересня 1990 року. Цю декларацію Україна підписала ще в складі СРСР, після розпаду якого документ зберіг свою юридичну силу. Декларація прав дитини в першій частині статі 2-4 проголошує пріоритетність інтересів дітей перед інтересами суспільства; статі 12-14 і 16 наголошують, що дитина має право на власні погляди та на власний простір, на розвиток своєї індивідуальності, також дитина має право на відстоювання своїх інтересів у суді; стаття 29 пункт 1.а проголошує, що дитина має право на розвиток особистості, талантів, розумових і фізичних здібностей у повному обсязі.

Отже, згідно з міжнародними угодами, котрі мають силу і на теренах сучасної України – шкільна форма, якщо дитина не хоче її вдягати, не є законною вимогою з боку працівників школи. Але указом Президента Леоніда Кучми від 12 червня 1996 року та затверджений 22 серпня того ж року Закон про шкільну форму зазначає, що шкільна форма є обов’язковою для учнів середніх загальноосвітніх шкіл. У додатку до закону також описано зовнішній вигляд форми. Цей закон розв’язав руки працівникам шкіл, котрим так кортить зробити з усіх учнів однакових безликих тіней, без ідей, без ініціативи, покірних та мовчазних.
Але міжнародні угоди мають більшу вагу, аніж внутрішні закони країни, у разі, якщо порушуються права Людини (Загальна декларація прав людини була прийнята в 1948 році Генеральною Асамблеєю ООН. У Загальній декларації прав людини говориться, що діти є об’єктом особливого захисту).



Сподобалася публікація? Будь ласка, поділіться нею з друзями у соцмережах через кнопку нижче…