И я там был, и мёд я пил, и чего я там только не пил…

Щороку напередодні свята Івана Купала центральні траси та львівські, івано-франківські, луцькі, ужгородські напрямки руху потягів потерпають від засилля дещо дивакуватих мандрівників. Здавалося б, хіпі та растамани вже кількадесят років як “відшвартувались” від берегу сучасності та загубились у пилу доріг на ретроавтомобілях. Але кожен липень ніби повертає колесо кінопроектора і на кадрах діафільму з’являються романтично налаштовані люди, які щороку їдуть до водоспаду Шипіт, де в ніч з шостого на сьоме липня відбувається найпопулярніший зліт неформалів (і “формалів”) в Україні.

Як свідчить історія, “Шипіт” 1993 року заснували ужгородські хіпі Чарлі та Шара. Недалеко від залізничної станції Воловець на Закарпатті біля села Пилипець вперше відбулось святкування Івана Купала за всіма канонами жанру: з ватрою, танцями, стрибками, вінками, піснями, богами. Фестиваль є вільним для кожного охочого його відвідати: учаснику необхідно мати при собі лише намет та запас їжі на кілька діб, але “безнаметових” “шипітців” також вистачає.

Сьогодні хіпуючі “старожили” вже не є основною аудиторією фестивалю, хоча колись саме вони і стали засновниками купальського дійства. Практика “вільних поселень” хіпі-спільноти спричинила виникнення ряду щорічних заходів, якщо можна так сказати про неформальні тусовки сотень диваків і адекватів, що відбувались, а деякі і досі відбуваються “там, де багато повітря”: Сімеїз, Коктебель, Сонячне, Вітруп, Гауа, Шипіт. Пацифіки, фєнєчки, тай-дай, ватра – цей перелік не ілюструє того, що є ширшим за культуру хіпі, – Шипоту, автостопу, пісень Леннона. Так і фестиваль, виходячи за межі субкультури, вбирає в себе елементи інших творчих напрямків, породжуючи власні легенди та міфи.

З першого по восьме липня одна з долин у карпатських горах засвічується тисячами вогнів, сотні автостоперів, хіпі, растаманів, мандрівників, шукачів пригод та просто вільних людей збираються разом, щоб відсвяткувати з незнайомцями язичницьке свято літнього сонцестояння з вогнем та музикою, аби потім зустріти світанок й роз’їхатися до наступного року.



Сподобалася публікація? Будь ласка, поділіться нею з друзями у соцмережах через кнопку нижче…