19 грудня – День день святкування та вшанування пам’яті Святого Миколая у католиків та православних. Існує легенда, що весь день напередодні свого свята Миколай випікає духмяні солодкі зірочки, які, потрапляючи в його торбину, стають схожими на нього самого. А наступного дня він у пишному кожусі з помічниками-янголами розносить гостинці чемним дітям, виконуючи ще безліч їхніх прохань.

Народився св. Миколай у 270 році після Різдва Христового в грецькому місті-колонії Патара у провінції Лікія (Мала Азія) у родині Феофана і Нонни, людей благородних і заможних, які були добропорядними та милосердними. Довго його батьки не мали дітей, та як нагороду за праведне життя Господь подарував їм сина. Народився святий Миколай у важкий час, коли в усій Римській імперії переслідували і вбивали християн.

Юнак був стриманим, схильним до самотнього життя, любив відвідувати храми Божі. Зважаючи на праведне життя Миколая, його рідний дядько – єпископ Патарський посвятив  його в сан пресвітера. Втративши своїх батьків, отриману спадщину Миколай віддає бідним.

Одного разу св. Миколай забажав поклонитися місцям, освяченим чудесами Ісуса Христа. Відвідавши Єрусалим, він вирішив не повертатися додому, а піти в пустелю та присвятити себе служінню Богу: постом, молитвою та зреченням від сну. Проте Бог відкрив йому Свій намір: звелів повернутися на батьківщину, щоб в ньому прославилося ім’я Господнє. Зрозумівши свою місію, св. Миколай прибуває до головного міста Лікії, де його ніхто не знав. Там його обрано єпископом. Але перед цією подією св. Миколай мав чудесне видіння: вночі йому явився Спаситель і вручив святе Євангеліє, оздоблене золотом і коштовним камінням, а Божа Мати поклала на нього єпископський омофор. Св. Миколай для пастви був прикладом християнського життя, двері його дому були відчинені для всіх.

Св. Миколай був учасником Першого Вселенського собору в травні 325 року: на запрошення імператора Костянтина у віфінському місті Нікеї зібралися 318 єпископів, щоб вирішити церковні справи. У роботі собору Миколай показав себе палким охоронцем чистоти віри, виступивши проти єресі аріанства.

У подвигах любові до Бога і ближніх проходило усе життя Архиєпископа Мирлікійського. Він відійшов у вічність приблизно в 345 році у Мирах. Згодом його мощі були перенесені в місто Бар (Італія), де вони знаходяться й донині.

Миколай є покровителем сиріт, мандрівників, ув’язнених. Крім того, він – охоронець і покровитель дітей. Дитяче свято на Миколая відзначали на Західній Україні з другої половини XIX століття. Тож святий став опікуном українських школярів. У Києві перше свято Миколая було влаштоване 19 грудня 1990 року для 700 хлопчиків і дівчаток — сиріт та дітей з багатодітних сімей.

Одне з найдавніших місць в Києві, присвячених Святому Миколаю Чудотворцю –  Аскольдова Могила. За легендою, на цьому місці існував храм, збудований, за часів княгині Ольги, на місці поховання убитого князя Аскольда (хрещеного під іменем Миколая). Спочатку це була дерев’яна каплиця; пізніше різні храми на цьому місці приходили на зміну один одному; тут був жіночий, а згодом – чоловічий монастирі; але вони незмінно називались на честь Миколая.

На початку ХІХ століття тут було зведено церкву-ротонду на честь Миколая за проектом архітектора А.І. Меленського. У 30-ті роки ХХ століття її було зачинено, а кладовище, яке знаходилось за церквою, зруйновано. Згодом церкву переобладнали: спочатку тут був питний заклад, потім – парковий павільйон. Лише у 90-ті роки ХХ століття внаслідок реставрації храм набув первинного вигляду і був переданий Українській греко-католицькій церкві. В освяченому Миколаївському храмі проходять богослужіння; в 2001 році його відвідав Папа Римський Іоанн Павло ІІ під час апостольського візиту в Україну.

У Києві багато храмів святого Миколая знаходяться на Подолі. У далекі часи, коли тут протікали річки Почайна, Глибочиця та їхні притоки, що впадали у Дніпро, на Подолі було безліч причалів, до яких ставали судна, навантажені товаром. Торгівля цим товаром велась саме тут, на ринках та ярмарках. Саме тут, на Подолі, мешкали мореплавці та купці. Відомо, що святий Миколай є покровителем торгівлі, а також мореплавців, мандрівників та всіх, хто у дорозі. Тому й молились торгівці та моряки в храмах на ім’я їхнього заступника – Миколая Чудотворця, прохаючи в нього удачі у справах.

Так, поблизу Дніпра, на вулиці Г.Сковороди на Подолі, є церква Миколи Набережного – шедевр українського бароко видатного архітектора І.Г. Григоровича-Барського, датована другою половиною ХVІ століття. Її збудували на місці дерев’яної церкви, яка колись стояла біля самих вод київських річок. Дивовижно, але храм залишався діючим навіть у 30-ті роки минулого століття, коли безліч церков Києва зруйнували.

З прадавніх часів існує легенда про храм Миколи Доброго, який також, знаходився на Подолі. Киянин на ім’я Добрик полонив половця, який перед іконою святого Миколая пообіцяв за свою свободу привести табун коней. Добрик відпустив половця, проте той не поспішав виконати свою обіцянку. Несподівано половець тяжко занедужав. Навіть лікарі не могли пояснити, що то була за хвороба, і як її лікувати. Тоді уві сні половцю явився святий Миколай, нагадавши про його борг. Покаявшись, колишній полонений привів цілих два табуни коней – для Добрика і для будівництва храму, який стали називати храмом Миколи Доброго.

Є версія, начебто у XVI сторіччі на кошти запорозького гетьмана Самійла Кішки було побудовано храм Святого Миколая, при якому була лікарня. Від добрих справ, які у ній чинилися, церква отримала назву Миколи доброго. Церква неодноразово перебудовувалась та руйнувалась. Відомо, що у храмі Миколи Доброго на Подолі вінчались Михайло Булгаков і Тетяна Лаппа.

Сьогодні на місці де заходився храми Миколи Доброго, по вулиці Покровській, залишилась лише дзвіниця, вціліла від масових зруйнувань святинь у 30-х роках.
Особливої уваги гідна церква Миколи Чудотворця на воді. На початку ХХ століття на київській річковій пристані була капличка святого Миколая у псевдо руському стилі, збудована на кошти міського товариства спасіння на водах, і зруйнована за 30-х років. У 2004 році за рахунок коштів компанії „Укррічфлот” було зведено церкву святого Миколая на намивному ґрунті. У ній є ікона святого Миколая, якій понад 200 років.
За формою церква трохи нагадує квітучий каштан. Храм з’явився не так давно, але вже встиг стати одним із символів Києва.

Святий Миколай в Києві шанований як православними, так і католиками. Найбільш вражаючою святинею католицької віри у столиці є костел святого Миколая по вулиці Великій Васильківській. Збудований на початку ХХ століття за проектом архітектора В.Городецького, цей храм привертає увагу нетиповою для Києва неготичною, або псевдоготичною архітектурою.



Сподобалася публікація? Будь ласка, поділіться нею з друзями у соцмережах через кнопку нижче…