Мегаполіс побував в “Мистецькому Арсеналі” на мультимедійній виставці “Тіні забутих предків”, присвяченій однойменному кіношедевру Сергія Параджанова. Цьогоріч картині виповнюється 52 роки.

Проект “Тіні забутих предків. Виставка” відтворює химерний світ фільму, допомагає відвідувачам зрозуміти контекст місця та часу, в яких він народжувався, дослідити, де у кінострічці художній вимисел, а де – назавжди втрачена реальність.

Експозиція займає дев’ять залів, в яких аналізується сам фільм і розповідається історія його створення. При цьому кожен зал дає можливість подивитися на “Тіні…” під різними кутами зору. Родзинки “Тіней” – розкадрування, зроблені Сергієм Параджановим, які зберігалися півстоліття в особистому архіві Володимира Луговського – другого режисера фільму; невідомі роботи Георгія Якутовича – художника фільму; фотографії та свідоцтва Тіберія Сільваші, який у студентські роки був волонтером на зйомках картини та ін.

На виставці представлені понад 100 артефактів, 10 ексклюзивних інтерв’ю, унікальні фото- і відеоматеріали з архівів зйомок, спеціально розроблену зону відпочинку і оригінальний саундтрек для кожного залу, написаний композитором Святославом Луньовим.

Перша зала виставки – запрошення без зайвих зволікань: різке і рухливе червоне – як удар топірця, як табун вогняних коней, що перестрибують глядача. У центрі зали – масштабна інсталяція “Реінкарнація”, просторовий роздум-діалог Антона Логова, присвячена темі пам’яті і забуття, міжчасовим зв’язкам. “Міст” між книгою і фільмом утримують гравюри Георгія Якутовича – серія чорно-білих ілюстрацій. На вході до наступних залів – розфарбована гравюра Якутовича зі сценою з гуцульського життя: оточений натовпом лірник із села Бистрень розпочинає свою пісню: “Послухайте, люди добрі, що маю сказати…”.

Як зазначив куратор проекту Павло Гудімов, “цей проект – про зв’язок із сьогоденням, цей проект – про ті енергії, які не зникають, відбувається реінкарнація… Іллєнко у свій час планував написати книгу, де кожну сцену, кожен кадр розкладе в таку собі історію, історію в статичних картинках. З цього й почав працювати наш колектив, і Борис Філоненко розклавши фільм на кадри, зрозумів, що одним з основних героїв фільму є сокира, топірець”.

Зануритись у гуцульський світ – такий прекрасний і неповторний водночас – кияни зможуть до 10 квітня.

Читайте також: “Діти Чорнобиля”. Погляд крізь об’єктив швейцарського фотографа, закоханого в Україну

Андрій Котлярчук про сучасну фотографію

This slideshow requires JavaScript.

Сподобалася публікація? Будь ласка, поділіться нею з друзями у соцмережах через кнопку нижче…