Об’єднана діаспора азербайджанців України сприяє зміцненню зв’язків не лише між своїми діаспорянами в Україні, а й перебігу взаємин з діячами різних сфер взаємодії між Україною і Азербайджаном. Ми вирішили познайомити вас із Лесею Мудрак – відомою українською письменницею, громадським діячем, філологом, перекладачем, помічником-консультантом депутата ВРУ Тараса Кременя, членом громадської ради при Міністерстві культури. Уже кілька років пані Мудрак сприяє знайомству українських читачів із творчістю азербайджанських поетів. Завдяки Лесі в українському просторі реалізовано чимало культурно-мистецьких проектів. Нещодавно пані Мудрак відвідала Баку, і ми вирішили поцікавитися враженнями і результатами поїздки й розпитати про найближчі плани у розвитку українсько-азербайджанської культурної взаємодії.

Нещодавно Ви повернулися з Баку, де були з робочим візитом, але змогли поєднати це з творчою діяльністю. Які Ваші враження? Що привезли з собою з Азербайджану, крім гарного настрою?

– Я би уточнила: насамперед, – з творчим візитом, який переріс у робочий (сміється). У Баку була втретє. Люблю це місто. Баку для мене – місто вишуканості й благородства з фантастичною архітектурою, помпезно-граційними лініями, що поєднали непоєднувані форми традицій та модерну, це – історія ткацтва, це – гостинність і щирість. Схід завжди був уособленням якогось особливого таїнства, глибини й розкоші. Тішуся тими людьми, кому довелося пов’язати життя з історією Сходу…

Уперше я побувала там на запрошення головного редактора журналу “Всесвіт” Дмитра Дроздовського як перекладачка 12-ти молодих поетів Азербайджану, в рамках українсько-азербайджанських науково-літературних зустрічей журналу “Всесвіт” та журналу “Світова література”. Ці зустрічі відбулися в лютому 2015 року спільно з представниками українських парламентарів Марії Матіос та Сергія Тарути і нас: Дмитра Стуса, Дмитра Дроздовського й мене – наукової та культурної інтелігенції. Тоді також відбулися зустрічі з азербайджанськими колегами, представниками Міллі Меджлісу (парламенту), Міністерства культури і туризму Азербайджанської Республіки, Спілки письменників Азербайджану, Центру Художнього Перекладу та Літературних Зв’язків, Національної академії наук Азербайджану. Ініціатором та спонсором заходів стало Міністерство культури і туризму Азербайджану.

Вдруге я теж була запрошена в делегацію, яку формував Фонд культури України, на чолі з Героєм України, поетом Борисом Олійником. А ось тепер – це – своєрідна віддушина і можливість відчути на собі свавілля вітрів Каспію.

– За дорученням народного депутата України Тараса Креміня Ви зустрілися з депутатом Парламенту Азербайджану Руфатом Гулієвим. Що ви встигли обговорити?

– Почну з того, що все, що відбувається в цьому житті – невипадково. Якщо заглибитися в екскурс, то знаковою подією можна вважати створення (за активної участі Посольства України в АР) в серпні 2012 року на базі Азербайджанського державного економічного університету (АДЕУ) “Асоціації випускників Київського національного університету ім.Т.Г.Шевченка”, до складу якої увійшли колишні студенти цього українського внз, які на сьогодні є представниками політичної, наукової та культурної еліти АР. Так от, Руфат Гулієв є випускником і другом нашого університету, почесним професором. Окрім того, він – керівник групи з міжпарламентських зв’язків Азербайджан-Україна.

За кілька тижнів до мого приїзду депутат ВРУ, голова підкомітету з питань освіти Тарас Кремінь (маю щастя бути його помічником-консультантом) перебував із робочим візитом на бакинських обріях. І Тарас Кремінь, і Руфат Гулієв багато зробили для розвитку науки й освіти в своїх країнах. Тому, думаю, що їхнє спілкування було практичним, прагматичним і конкретним. Про це більше розповів би сам Тарас Дмитрович.

Мені поталанило “гарячими слідами” втрапити в кабінет шановного Руфата Атакші огли Гулієва. Обговорили різні наболілі проблеми нашої міждержавної взаємодії: питання інтенсивної співпраці на освітянсько-науковому ґрунті, порушили проблему гуманітарного співробітництва, культурних проектів. Пан Руфат – мегадіяльний, відгукується на розумні ініціативи. Тож вірю, що знайомство переросте в дію.

Яке у Вас склалося враження після спілкування з азербайджанськими депутатами? Парламентарі Азербайджану відрізняються своїм підходом до роботи від українських депутатів?

– Питання усміхнуло. Що Вам сказати: враження – чудові! Не проводитиму паралелі, компаративного аналізу, бо вважаю, що це – некоректно з етичних міркувань. Єдине скажу: всі ми люди, і ніяка тимчасова влада не відміняла людських якостей та бажання підтримати, допомогти, підказати.

Ви мали зустріч із заступником Посла України в Азербайджані Олександром Сенченком з приводу мистецьких проектів. Із цього ж приводу спілкувалися з відомим письменником і дипломатом Салімом Бабуллаоглу. Плануються конкретні проекти?

– У рамках проведення комплексу заходів з відзначення 25-ї річниці встановлення дипломатичних відносин між Україною та Азербайджанською Республікою. Протягом року мали би відбуватися заходи в двох країнах. Достатньо відкрити Вікіпедію і подивитися, скільки всього було зроблено у 2012 році (це була двадцята річниця).

Тож, маючи ентузіазм і бажання, вирішила неодмінно “включитися” в цей процес. Маю міні-проект гуманітарного форуму, мистецькі, книговидавничі перекладатські проекти… Отже, було що запропонувати. Особливий акцент – на молоді, на обміні студентами, на виданні антологій. Озвучила, що заступник голови Народного Руху України, депутат ВРУ Павло Кишкар напередодні мого відрядження зазначив, що готовий вести розмову про підтримку подібних речей. Дуже на це сподіваюсь.

Посольство пообіцяло інформаційну та координаційну підтримку.

Щодо пана Саліма, то він завжди відкритий до України, чимало того, що вже зроблено, зроблено ним і його партнерами. У відповідь – сподівається  на паритетність взаємин. При цьому обидвоє вважають, що в усьому озвученому обов’язково необхідна підтримка діаспори двох держав.

Як українська культура, традиції української діаспори розвиваються в Азербайджані?

– На жаль, не вистачило часу, щоб зустрітися із нашими діаспорянами. Тоді зможу дати достеменну відповідь. Не люблю бути голослівною, але з того, що знаю: на початку дев’яностих заснували “Українську громаду в Азербайджані імені Тараса Шевченка”, з 2001 року в Баку працює Українська недільна школа, у місті Сумгаїт діє Центр української культури імені Лесі Українки, а у 2008 році активісти-бізнесмени української громади створили організацію “громадське об’єднання сприяння економічним зв’язкам “Азербайджан-Україна”.

За Вашої ініціативи вже розпочалася співпраця між молодими письменниками Азербайджану та України. Зокрема, восени в Україну приїздила азербайджанська поетка Кенуль Аріф. Як пройшли її зустрічі з читачами в різних містах України? Які враження від співпраці з Об’єднаною діаспорою азербайджанців України, адже в їхньому офісі пройшов творчий вечір Кенуль?

– Кенуль Гасангулу (Аріф) в Україні була вдруге. Попередньо я її запрошувала в квітні 2015 року на міжнародний молодіжний літературний форум, яким тоді по-батьківськи переймався екс-Посол АР в Україні Ейнулла Мадатлі.

Кенуль приїхала як молода й відома поетка з Баку, і, несподівано для себе, завоювала успіх серед молодіжної аудиторії. Молоді українські поети переклали її віршовану добірку, з якою вдруге Кенуль мала міні-турне Україною (відвідала Луцьк-Рівне-Чернігів).

Справді, українці щиро зустріли бакинку. Про це свідчать високі прийоми в кожній із областей, прес-конференція в Рівному, фанати і прихильники, публікації.

Ми з панною Аріф уже активно працюємо над перекладацькою складовою, адже вона – перекладачка Кабміну АР і, як ніхто, знається на тонкощах перекладу. Певно, неспроста, і я дуже щаслива, що найперший поетичний захід Кенуль ми провели в офісі Об’єднаної діаспори азербайджанців України. Була затишна і привітна атмосфера. Загалом вважаю, що одним із найяскравіших представників Об’єднаної діаспори азербайжджанців України є професор НАУ Аріф Гулієв. І для мене він – маяк справжності, а оскільки про Об’єднану діаспору азербайджанців України пан Гулієв високої думки,  я вдвічі щаслива, що тепер маю не лише в його особі підтримку своїх міжнародних ініціатив.

Як надалі плануєте розвивати взаємодію між Україною та Азербайджаном у культурній сфері? Які Ваші передбачення стосовно розвитку цієї взаємодії?

– Активно. Бо маю сентимент до цієї країни. Передбачати і загадувати наперед не буду. Аби з вищезазначеним впоратися.

Читайте також: “Рада за тех, кому пришлось связать жизнь с историей Востока”, – Леся Мудрак