24 березня відбулася чергова зустріч книжкового клубу «21 день», на якій обговорили дві книги – «Генетичний код особистості» О. Яффе-Янаї та «Безсмертне життя Генрієти Лакс» Ребеки Склут.

Першим спікером була професійний коуч Ольга Максименко, яка спеціалізується на лайф-коучингу та коучингу по кар’єрі. Про «Генетичний код» вона розповідала не випадково, адже колись ця книга допомогла їй знайти своє покликання. Зараз Ольга допомагає людям знайти свій життєвий шлях, стати щасливими в професії, підвищити самооцінку. Вона пропонує читати цю книгу, якщо ви перебуваєте на роздоріжжі, робите вибір щодо професії або відчуваєте, що не на своєму місці. Пропонуємо короткий конспект виступу Ольги Максименко.

Ключове питання, яке задають собі дуже багато людей – «у чому моє покликання?». Це поняття дуже широке. Можна сказати: «Моє покликання – робити людей красивими». Але це може бути і стиліст, і візажист, і пластичний хірург, і ще дуже багато професій. Правильна професія передбачає і самореалізацію, і допомогу іншим. Знайти дійсно «своє» заняття дуже непросто. Особливо цьому заважає те, що свій вибір нам треба зробити у досить молодому віці, тому часто ми керуємося не власним бажанням, а порадою батьків чи вибором друзів.

Але якщо ви відчуваєте, що займаєтеся не тим, пам’ятайте, що змінити професію ніколи не пізно. Зробіть це. Навіть якщо через це засмутиться мама, бо завжди мріяла, аби ви були лікарем; навіть якщо доведеться змінити місце проживання чи звичний ритм життя. Щоб не сумніватися, задайте собі питання: ви хочете бути щасливим чи зручним?

У книзі зазначено, що поведінкові моделі передаються з покоління у покоління. Якщо, наприклад, три останні покоління чоловіки були простими службовцями, то на підсвідомому рівні представник четвертого покоління теж займатиме приблизно таку посаду. Він навіть може відмовитися від підвищення, вигадавши якусь причину, але справжня причина схована у підсвідомості. Такі сімейні «гени» не дозволяють багатьом реалізувати себе, стати успішними.

Тут на допомогу приходить почуття усвідомленості. Бути усвідомленим – це розуміти, хто ти, що ти робиш, навіщо це і для чого ти взагалі живеш. Усвідомленість потрібна у всіх сферах життя. Якщо ви дійсно свідомо вірите, що ваша сім’я впливає на вашу професію чи кар’єру, то так і буде. А якщо ви усвідомлено скажете собі: «Це була модель поведінки, яку вибрав мій тато, я вибираю іншу», то позбудетеся цього впливу і зможете справді реалізувати себе у професії.

Усі люди різні і кожен має свою мету в роботі. Для когось важливо, щоб було якомога більше складних задач, з якими необхідно впоратися, для когось – можливість працювати самому, без зайвого контролю, для когось – поєднувати роботу, сім’ю, друзів, щоби жодна з цих сфер не страждала.

Ольга Максименко виділяє 8 якорів кар’єри, тобто те, що важливе для людини у професії, її мотиватори.

Професіоналізм: хочу бути професіоналом і займатися своєю справою. Наприклад, людина любить продавати і робить це дуже добре. Вона насолоджується цією справою і навіть якщо їй запропонують підвищення, найімовірніше, що вона відмовиться. Причина – у новому статусі вона значно менше займатиметься продажами, в основному буде організовувати роботу підлеглих.

Менеджмент: хочу керувати. У цьому випадку людині більше подобається не саме виконання справи, а організація і мотивація людей, які виконуватимуть цю справу.

Автономія: хочу свободи в роботі. Тобто людина хоче сама організовувати і контролювати свою роботу.

Підприємництво: хочу створювати щось нове та оптимізувати те, що є. Найкраще для таких людей займатися власним бізнесом.

Стабільність: хочу надійну роботу. Людина хоче бути впевненою у завтрашньому дні, мати стабільний графік, соц. пакет тощо.

Виклик: хочу вирішувати складні проблеми.

Служіння: хочу бути корисним для людей, працювати задля досягнення високих цілей.

Стиль життя: потрібен баланс між кар’єрою, сім’єю, здоров’ям та іншими важливими для мене сферами.

Виберіть три своїх мотиватори, аби зрозуміти, що ви хочете від роботи, і подумайте: ваша теперішня робота їх задовольняє чи слід щось змінити.

Кар’єрний коуч Олена Рязанова вивела формулу професійного щастя. Вона має такі компоненти:

  • Інтерес. Він передбачає обмін енергією, тобто не тільки ви віддаєте свою енергію роботі, а і робота приносить енергію вам, вас тягне до того, що ви робите. Перевірити інтерес допоможе відповідь на одне просте питання: якби ви на наступний день стали мільйонером, чи продовжили б ви займатися цією справою?
  • Сенс. У вас має бути відчуття, що ви робите дійсно важливу справу.
  • Ресурси. Це те, що ви вмієте робити дійсно добре. Якщо ви не можете визначитися, використайте вправу «Таланти»: у п’яти людей запитайте про 5 своїх талантів, здібностей, сильних сторін. Слідкуйте, щоб вони називали не моральні якості, а саме здібності та вміння. Але все одно пам’ятайте, що краще, ніж ви самі, вас не знає ніхто. Тому не дозволяйте цій вправі викликати у вас сумніви в собі і не допускайте, щоб інші люди керували вашим життям і вашим успіхом.
  • Амбіції. Це передбачає бажання зробити щось важливе, чого до вас ще не було.
  • Розвиток. Ваша робота має створювати можливості для розвитку, а ви повинні ними користуватися.

Якщо ви розумієте, що ваша робота вас не задовольняє – дійте. Але не прискорюйте події, поважайте ваш власний темп змін. І не забувайте про роботу очікування: навіть якщо зовнішніх змін немає, але у вас є конкретні плани і бажання змін, то внутрішня робота в напрямку до поставленої цілі вже триває.

Не кожна людина, яку не влаштовує робота, готова щось змінити у своєму житті. Пропонуємо спосіб перевірки, чи готові ви до змін.

Оцініть за шкалою від 0 до 10:

1) Наскільки ви незадоволені роботою.

2) Наскільки точна у вас є картина майбутнього, до якого ви прагнете.

3) Наскільки ви знаєте, які перші кроки до змін і вашу готовність їх зробити.

4) Супротив змінам. Якщо сума перших трьох перевищує значення супротиву, то ви готові до змін – дійте.

Якщо ви хочете досягти успіху в кар’єрі, необхідно знати себе –  усвідомлюйте, хто ви і чим дійсно хочете займатися; бути собою – забезпечте відповідність між тим, ким ви є в реальному житті, і тим, ким ви прагнете бути, і найголовніше – любити себе – приймайте себе таким, яким ви є, і живіть так, як просить душа.

Про книгу Ребеки Склут «Безсмертне життя Генрієти Лакс» розповідала Олександра Бойко – лікарка-інтерн зі спеціальності анестезіологія, популяризаторка науки, блогерка, головна редакторка в M-Gate (Платформа освітніх і соціальних проектів у медицині). Далі – стислий конспект виступу Олександри.

«Колись Ребека Склут була простою студенткою біофаку Пітсбургського університету, яка, як і я колись, почула на парі розповідь про так звану “безсмертну” лінію клітин HeLa. Але її ця історія глибоко вразила та зацікавила. Біля 12 років вона працювала над книжкою “Безсмертне життя Генрієти Лакс”, щоб розповісти про життя жінки, яка померла в 31 рік та змінила історію світової медицини.

Генрієта Лакс виросла на тютюнових плантаціях свого дідуся. У 14 років вона народила свою першу дитину від двоюрідного брата, з яким одружиться тільки в 21 рік. На початку 1951 року, вагітна вже 5 дитиною, вона зрозуміла, що хворіє. У лютому їй видалили матку, у листопаді, не дивлячись на радикальну операцію та неодноразовий курс променевої терапії, вона померла через вкрай високу агресивність пухлини шийки матки. Так закінчилась історія Генрієти і почалась та все ще триває історія її клітин.

У той час спеціаліст з клітинної біології Джордж Отто Гей працював над створенням «безсмертних клітин». Так як після війни досліди на людях заборонили, а на щурах і кроликах не можна було об’єктивно провести багато дослідів, він хотів вивести лінію «безсмертних клітин» для проведення експериментів. Дослідник домовився з клінікою Джона Хопкінса, щоб вилучений біоматеріал (внутрішні органи та їхні частини, кінцівки тощо) надсилали до нього в лабораторію.

Вражену раком матку Генрієти Лакс теж надіслали, і Джордж Отто Гей помітив особливість: її клітини були дуже агресивними, вони розмножувалися набагато швидше, ніж будь-які інші і не помирали після кількох поділів, що ніде не спостерігалося раніше. Вперше вчені отримали стабільну і навіть вічну лінію клітин, яка імітує сутність людського організму. Це відкривало небачені перспективи в розвитку медицини.

Завдяки цим клітинам було знайдено і випробувано вакцину від поліомієліту, на них досліджували СНІД, рак, вплив токсичних речовин і радіації. Зараз HeLa – це стандартний набір клітин в будь-якій лабораторії для проведення дослідів. Клітини HeLa літали в космос і добре переносили невагомість, їх можна заморозити, консервувати, ділити на частини в різних пропорціях, ці унікальні клітини брали участь у проекті “Розшифровка людської ДНК”.

Генрієта залишила по собі 5 дітей, які до 1980-х років не знали про долю її клітин. Книга не тільки розповідає історію сім’ї Лаксів, а й порушує етичні проблеми – донорства органів, інформованої згоди пацієнтів на операцію, права людини на свої біологічні матеріали, а також історію зміни ставлення лікарів до “кольорового” населення США.

Повернемося до сім’ї Лакс. Вони були дуже бідні, неосвічені і не знали, що щось відбувається з клітинами їхньої матері. У той час, як всі були в захваті від клітин HeLa, у цієї сім’ї навіть не було грошей на медичне страхування. Багатьох людей турбує, що родині Генрієти не виплатили компенсацію за те, що її клітини використовуються без її згоди. До речі, завдяки цій історії запровадили інформовану згоду на донорство, проведення дослідження та лікування. Але зараз добитися грошової компенсації вже неможливо.

Ребека Склут домоглась, аби Генрієті встановили меморіальну дошку, а також організувала фонд матеріальної допомоги сім’ї Лакс.