Ось вже і закінчились теплі дні бабиного літа, дощова осінь “заглиблює” нас у вир щоденних справ та нових емоцій. Уже не будеш сидіти у майже порожній маршрутці; їдучи на роботу,  хочеться купити теплої кави і обов’язково не забути вдома шарф. І все частіше в метро, в тролейбусах, трамваях і автобусах помічаю людей, які відволікаються від дощових осінніх днів за допомогою чарівного світу книги. У кого вона електронна, у кого паперова, але всі уважно щось читають. Від цього стає тепло на душі, але науковці все частіше зазначають, що електронні книги витіснять паперові. То чи є майбутнє у паперової книги?

Важко прийняти ту чи іншу сторону. Міркуючи, чому надаю перевагу, опинилась поблизу своєї родинної бібліотеки. Зразу око впало на “Майстра і Маргариту” Михайла Булгакова, яку прочитала у п’ятому класі. Це зараз я осягнула всі тонкощі, а тоді – кинула виклик мамі. Далі очі мимовільно опустились на два томи “Віднесених вітром” і третій томик-продовження, не такий як інші, “Скарлетт”, який хочеться прочитати, а руки  все ніяк не доходять. Поблизу світових письменників стоять дві пошарпані, але не менш дорогі збірки, Тараса Шевченка і Лесі Українки, з безліччю закладок. А ось і Всеволод Нестайко “посміхається”. Напевно, це найтовща книга, яку змогла прочитати в дитинстві, але саме тоді я збагнула, що можна “потонути” у книзі..

Друга полиця “вихваляється” словниками та енциклопедіями, і лише тепер заглядаю до них не для того, аби розглядати малюнки, а знайти потрібну інформацію. Поруч можна знайти і книги сучасних письменників, пов’язані із професійним спрямуванням, наприклад, “Не сподівайтесь позбутись книжок” Умберто Еко та Жана-Клода Кав’єра. Ця книжка дала мені зрозуміти, що книга житиме завжди, а в якому варіанті – особистий вибір кожного. Праця Рея Бредбері “451 градус за Фаренгейтом” сформувала істину, що неважливо, яка форма, вигляд чи запах, або ж його відсутність, головне – інформація, яка потрапляє і “годує” мою особистість, перетворюючи мене із зомбі в Людину Розумну. А Тетяна Вергелес проголошує істини “Своєї грішної журналістики”, які надають мені сили рухатись вперед.

І хоч все так гармонійно переплітається на книжкових полицях, я все ж таки шукаю свого улюбленого письменника – Еріха Ремарка, твори якого не читала, а жадібно “ковтала”. На жаль, дійсно якісного видання творів Ремарка не знайшла, тому мусила читати в електронному варіанті. І тут зрозуміла, що майбутнє є і в електронної книги, і в друкованого видання, адже поки існує попит, завжди буде пропозиція. Так, з роками все буде змінюватись, удосконалюватись. Проте вже зараз видавці порушують форми та класичні правила верстки, створюючи шедеври літератури як в паперовому варіанті, так і в електронному. Також активно практикується видавати поруч із друкованим зразком електронну версію; якщо це дійсно якісний продукт і він подає цікаву для сучасного реципієнта інформацію, попит на нього є.

Люди різні. Проте ми всі прагнемо економити. Хтось зекономить час на поїздку до книгарні і завантажить книгу на смартфон в обідню перерву для того, щоб вже по дорозі з роботи відпочити душею, а інший, витративши більше часу і побувавши на презентації книги,  отримає потрійну винагороду: і з автором поспілкувався, і книгу підписав, і буде насолоджуватися нею не поспішаючи, “смакуючи” кожну сторінку… Отож, я схильна до думки, що не принципово, читаєш ти електронну книгу чи друковану, важливо те, що ти відчуваєш при цьому!



Сподобалася публікація? Будь ласка, поділіться нею з друзями у соцмережах через кнопку нижче…