Днями у стінах міської спеціалізованої молодіжної бібліотеки «Молода гвардія» відбулася зустріч книжкового клубу 21 день. Другою спікеркою заходу стала Мирослава Мірошник, психологиня, тренерка, авторка програми по роботі з вигоранням, засновниця Життя Lab – Життя Love, Оpinion Columnist в Соаві і Natali.ua, спікерка українських фестивалів з психології, громадська діячка у сфері популяризації наукової психології.

Мирослава розповіла про книгу відомого датського філософа Свена Брінкмана «Кінець епохи self-help: як припинити самовдосконалення».


Про світ, який зїхав з глузду через постійне прискорення

Свен Брінкман – датський професор психології, науковець і стоїк. Він написав книгу, що не залишить байдужим нікого, при цьому «self-help» викликає різні, інколи абсолютно полярні почуття у читачів: від цілковитого захоплення до несприйняття і відрази. Як каже Мирослава Мірошник, такий широкий спектр емоцій свідчить, що книжка виконала своє головне завдання – «включила» критичне мислення.

Суть книги – не давати якісь вказівки або рекомендації, слідування яким приведе вас до успіху, а наштовхувати людей на роздуми, бо чим більше книга викликає у вас роздумів і протиріч, тим вона крутіша.

Творіння Брінкмана складається з семи розділів, в яких він чітко й детально розповідає, що потрібно робити задля того, аби розірвати зачароване коло самовдосконалення та віднайти спокій розуму, який пропагували стоїки.

Наш час є плинним, усе навколо постійно змінюється, формуючи щораз нову картинку світу. Головне завдання постмодерного суспільства споживання – це культура прискорення, не відставати, йти в ногу з шаленим ритмом життя, робити водночас багато справ і безперервно вчитись. Швидкість стала самоціллю, внаслідок цього суспільство страждає від депресії, емоційного та професійного вигорання, проте не полишає свого маніакального розвитку. Сучасний соціум – суспільство проектів. Різноманітні заняття і практики сприймаються як проекти, часто як короткочасні, непостійні і взаємозамінні. Люди перевантажують себе цими проектами, в результаті чого наші зобов’язання стають просто проектами, котрі можна відмінити, якщо з’явиться більш цікавий варіант.

Издательство «МИФ»

Свен Брінкман переконаний: консерватизм і традиціоналізм – це і є істинний прогрес.

Війна з позитивною психологією та апелювання до філософії стоїцизму

У властивій йому сатирично-іронічній манері Свен Брінкман критикує як позитивну психологію, так і власні твердження. Тому «Кінець епохи self-help» не варто сприймати надто серйозно.

Брінкман пише не про те, як знайти себе, а як з собою примиритись. Від прискорення і надміру інформації врятуватись складно, але можливо. Датський психолог пропонує досить провокативний метод – звернутись до філософії стоїцизму. Стоїки пропагують спокій розуму, почуття власної гідності, усвідомлення скінченності життя, виконання не лише своїх бажань, а й обов’язків.

Стати кращою версією самої себе

Позитивна психологія ділиться на два табори: популярну позитивну психологію та наукову позитивну психологію. Адепти популярної психології наголошують – мисліть позитивно, візуалізуйте, уявляйте лише хороше, ви можете все, бо людські можливості безмежні. Мирослава Мірошник пояснює: насправді ідея про те, що людина може все, помилкова, бо не враховується ряд чинників, скажімо, соціально-економічного характеру, економічна ситуація, адже є суттєва різниця між тим, що може собі дозволити людина, яка народилась у США, і людина, яка виросла у Мумбаї.


Aliexpress INT

Наукова позитивна психологія ґрунтується на фактах, дослідженнях позитивних аспектів психіки людини. При цьому основними темами досліджень галузі є щастя, оптимізм, довіра, прощення та солідарність. Так склалося, що популярна психологія якось дивно інтерпретує дослідження наукової психології, спотворюючи деякі її ідеї. У нашому контексті мова йде про трансформацію ідеї про користь саморозвитку на маніакальну залежність від саморозвитку. Суспільство створює умови, в яких ти не можеш не розвиватись, тобі нав’язують ідею про доконечну потребу вдосконалення і покращення, про те, як стати кращою версією себе, ти просто не маєш права зупинитись, бо ти все ще недостатньо хороший для світу, оточуючих і самого себе.

Мирослава вважає, що саме це й спонукало Брінкмана до написання книги з антисамоподопомоги.

Сім кроків для звільнення від тиранії культури прискорення

Отже, якщо вам складно жити в культурі прискорення та маніакального розвитку і ви шукаєте альтернативу позитивному мисленню, настав час для семи кроків за Брінкманом.

1) Припиніть прислухатися до себе.

Поширеною є думка про те, що всі відповіді лежать всередині нас самих, але ви навряд чи знайдете відповідь всередині вас, як обчислити інтеграли, побудувати завод чи як буде «кінь» китайською мовою. Свен Брінкман зазначає, що переважна більшість того, що нам потрібно знати про світ, знаходиться в світі, а не всередині нас.

2) Сконцентруйтесь на негативі

Автор дуже не любить позитивну психологію. Він пропонує більше думати про те, що може статись поганого, а не хорошого. Зазвичай прихильники позитивної психології перед початком якоїсь важливої для вас справи радять візуалізувати те, що хочете отримати, деталізуючи гіпотетичні хороші наслідки. Натомість Брінкман вважає, що це позбавляє людину можливості передбачити всі можливі варіанти і пропонує задуматись, які можуть бути негативні наслідки і підготувати запасний план дій.

3) Навчіться говорити «ні»

Ми набагато частіше говоримо «так» і погоджуємось, аніж відмовляємо навіть тоді, коли це шкодить нашим інтересам. Причини тотального «так» – страх щось упустити, небажання видатись важким на підйом, усвідомлення скінченності життя, від якого потрібно брати якомога більше й одразу. У нас дуже багато варіантів вибору і ми намагаємось вибрати одразу все. Свен Брінкман пропонує обирати лишень найважливіше. Цікава ремарка – потрібно обирати важливе не те, що нам хочеться, а що потрібно робити.

4) Придушуйте свої почуття

Якщо ви завжди задоволені і позитивні, інші люди можуть вважати вашу поведінку нещирою. А якщо ви не можете впоратися з гнівом, то здаєтесь примхливою дитиною.

Доросла людина вибирає гідність, а не щирість.

Тому вчіться контролювати свої почуття. Наприклад, можна щодня думати про людину, яка вас образила, і подумки посилати їй посмішку. Говорячи про «негативні емоції», важливо уникнути непорозуміння. Те, що вина, сором і гнів називаються негативними, не означає, що вони погані і їх необхідно виключити з емоційного спектру. Усі вони притаманні людині. Те, що вони негативні, означає лише, що це реакція на негативні події у нашому житті. Коли стається щось погане, то завдяки емоціям ми про це дізнаємося – і це добре і правильно. Незважаючи на те, що ми часто чуємо протилежну думку, відчувати провину і сором дуже важливо. Якби не почуття провини, ми не могли б сприймати себе як людей, які несуть відповідальність за свої вчинки. Провина «каже», що ми зробили щось неправильне, і, хоча це почуття негативне, воно таки необхідне. Те ж стосується і сорому. Якби ми не соромилися, то не помічали б реакцію оточуючих на свої дії. Почуття сорому вказує, що в очах суспільства людина діє неправильно.

Вважається, що для того, щоб бути щирим (що в очах багатьох сприймається як ідеал), потрібно неодмінно висловлювати свої почуття, позитивні вони чи негативні. Якщо ви відчуваєте радість, потрібно одразу ж співати і танцювати, а якщо злитесь, то злість в жодному разі не можна придушувати. Замість того, щоб намагатися за будь-яку ціну добитися щирості, ви повинні прагнути до певного ступеня гідності, що передбачає вміння контролювати свої почуття.

5) Відмовтесь від коуча

Свен Брінкман вважає, що коучі, психологи і психотерапевти взагалі непотрібні, вони вам нічим не допоможуть, ви даремно витратите час і гроші. Сформувалась колективна залежність від порад лайф-коучів, спеціалістів з саморозвитку і здорового способу життя.

У сучасному суспільстві коучинг став невід’ємним інструментом саморозвитку. Коучі повинні допомогти нам знайти відповіді в самих собі і повністю реалізувати наш потенціал. Однак насправді це далеко від істини. Подумайте про те, щоб звільнити коуча і замість цього подружитися з ним. Наприклад, подаруйте йому квиток в музей і поцікавтеся, що можна зрозуміти про життя, якщо подивитися назовні, а не всередину. Навчіться насолоджуватися благами культури і природи – краще разом зі своїм колишнім коучем. Влаштовуйте пікнік або ходіть у музей як мінімум раз на місяць.

Напевно, коучинг найяскравіше ілюструє, що не так в сучасній культурі прискорення, де важко встояти на ногах і знайти точку опертя. Концепція коучингу заснована саме на розвитку і змінах, причому напрямок і зміст розвитку в принципі неважливі.

Проповідуючи розвиток, позитивність і прагнення до успіху, коучі суперечать ідеї стоїків про спокій розуму, якого можна досягти, якщо твердо стояти на ногах.

Коучі стали новими проповідниками, а до розвитку і самореалізації люди прагнуть з майже релігійною одержимістю.

6) Прочитайте роман, а не книгу з саморозвитку

Автобіографії і книги з самодопомоги лише заважають. Художня література, філософія виховують набагато більше, ніж книги з саморозвитку.

Біографії завжди очолюють списки бестселерів, але частіше за все вони просто розповідають тривіальні історії успіху і вселяють ідею, що життя можна контролювати. Те ж стосується і книжок з самодопомоги. У підсумку ви переживаєте, що не відповідаєте цим стандартам щастя, багатства і здоров’я. А ось романи дадуть вам можливість зрозуміти, що людське життя – це щось складне і некероване.

Читайте як мінімум один роман на місяць.

Одержимість автобіографіями відображає культуру індивідуалізації. Завдяки лінійній розповіді, коли про події розповідається в хронологічній послідовності, біографії заспокоюють читача, адже в сучасному світі всі несуться кудись стрімголов. І література з самодопомоги, і автобіографії підносять «я» як найважливіше в житті. Але це рідко таке цілісне «я», яке спирається на моральні цінності. Найчастіше це «я», засуджене до вічного розвитку і змін.

Мирослава Мірошник каже, що ця порада Брінкмана дуже слушна. Вона читає фізику, філософію і фантастику, це дає їй більше можливостей для роздумів, дослідження свого внутрішнього світу, аніж книги з самодопомоги.

7) Міркуйте про минуле

Свен Брінкман вважає, що ми живемо в світі, який націлений на майбутнє. Але думати потрібно про минуле, бо саме в минулому є важливі уроки, які допоможуть нам жити зараз.

Чому озиратися на минуле сьогодні так несучасно? Це пов’язано з культурою прискорення, яка орієнтована на майбутнє й існує за рахунок того, що постійно створює нові уявлення про майбутнє. З’явилися компанії, інститути та консультанти, які займаються «дослідженням майбутнього». Ідея полягає в тому, що важливо відстежувати тенденції, аби підготуватися до того, що нас чекає. Насправді футурологи швидше займаються створенням майбутнього, ніж його дослідженням. Вони продають ідеї і поняття (про суспільство мрії, суспільство дозвілля, суспільство емоцій та ін.) своїм клієнтам, які готуються до того, що, як їм сказали, ось-ось настане. Передбачення збувається саме тому, що до нього підготувалися (і заплатили за нього). Наша підготовка до майбутнього почасти й створює майбутнє за рахунок того, як ми до нього готувалися.

Необхідно замінити ідею прогресу повторенням і навчитися дивитися в минуле.

Це характерно для людської природи і  говорить про зрілий погляд на життя. Наприклад, «Ренесанс» буквально означає «відродження» – в цей час були заново відкриті грецька філософія, гуманізм, мистецтво і наука. Шекспір також не претендував на винахід чогось нового – він переписував Овідія або прямо використовував промови римських сенаторів. Тільки за останні декілька століть ми почали думати, що нове і орієнтоване на майбутнє – значить якісне саме по собі.

Ми створили культуру, в якій є місце концепціям розвитку, планам і семінарам про майбутнє, і саме тому легко забуваємо ідеї і досягнення минулого. Нове має сенс тільки в межах горизонту вже відомого. Якщо ви нічого не знаєте про минувшину і традиції, то не зможете створити нічого нового, що буде корисним людству.