Ми живемо у шаленому ритмі, проте встигаємо обговорити всіх та все за чашечкою кави. Чому ми не можемо стримати себе і не розповісти колезі, чи подрузі про кумедні туфельки дівчинки, яку побачили в метро, або ж не розпускати плітки про новеньку колегу в офісі, де ви працюєте? Від чого це залежить? Від довгого язика, виховання, чи, можливо, на нас так впливає соціум?


Навіть найскромніші дозволяють собі попліткувати про безглузді речі. Але чому ми так робимо? Загалом, для того, щоб підтримати розмову. Адже якщо ми хочемо зблизитись з людиною, нам потрібно знайти з нею спільну мову. Отже, чому б не по пліткувати про наболіле?

Також вважають, що саме так відбувається самоствердження особи. Найчастіше ми помічаємо в інших ті недоліки, які приховуємо в собі, або ті, яких прагнемо позбутись. Так, дівчина, яка морить себе дієтами, буде передусім пліткувати про зайву вагу колеги, або її надмірну худорлявість. Але цей недолік стосується не лише жіночої половини. Чоловіки також люблять теревені правити. Так, поруч з темами про футбол, роботу, машини виникають і теми-обговорення новенького футболіста у збірній, дорогої машини начальника на роботі. Ми говоримо про це не замислюючись, тож виходить, що це відбувається на підсвідомому рівні, тому ми часто шкодуємо про слова, які щойно сказали.

Чому ми не можемо тримати язика за зубами? Напевне тому, що кожна людина прагне виділитись із сірих буднів кольоровою оболонкою і цим самим показати, що вона краща, ніж інші. Це наша внутрішня природа, яка закладена на генетичному рівні, адже кожен прагне більшого. Проте у сучасному суспільстві поруч із прагненнями зайняла почесне місце лінь з відмовками про брак часу та завантаженість. Отже, отримуємо алгоритм:

прагнення більшого + лінь з відмовками = незадоволеність життям та скептичне ставлення до усього, що нас оточує.

Людям сучасного світу потрібно навчитись приділяти більше уваги собі та не завантажувати себе надмірною працею у досягнені певної мети. Для початку поставте собі ціль, за допомогою якої ви поступово будете підійматись, кожного разу долаючи та створюючи новий орієнтир. Так, ви не будете перенавантажувати себе, і у вас не виникатиме думок про те, що ви стоїте на місці, адже якісь цілі ви вже подолали. Просто все кинути означатиме, що ви робите крок назад. В той час як продуктивність та процес саморозвитку не даватиме вам жодної хвилини та безглузде витрачання вільного часу за чашечкою кави.

Проте моя вам порада, якщо ви прагнете йти шляхом самовдосконалення, тримайте язик за зубами та не розповідайте всім про те, чого прагнете досягнути. Адже люди бувають різні: одні зрозуміють та підтримають, інші підуть розпускати плітки про вас і ви навряд чи зможете досягти мети.



Сподобалася публікація? Будь ласка, поділіться нею з друзями у соцмережах через кнопку нижче…