Часом буває так, що милі “квіти життя” – як прийнято називати дітей – витонченою жорстокістю та агресією перевершують дорослих. Спробуємо з’ясувати справжні причини дитячої жорстокості і поміркуємо, як з нею боротися.

Тетяна Котова, кандидат психологічних наук, викладач кафедри психології особистості, зазначає, що існує два види дитячої жорстокості: фрагментарна та стійка. Фрагментарна проявляється в несподіваних вчинках дитини, якій агресивна поведінка взагалі не властива. “Типовий приклад фрагментарної жорстокості: несподівана агресія, яка спрямована на близьких: на братів-сестер, бабусь-дідусів. Або на маму, яка потім дивується: “Тата зовсім не бачить, але ніжний з ним, а я для нього все роблю, а він у відповідь – грубість!” Але тут усе зрозуміло: 6-7 років – вік переломний. Дитина вчиться спостерігати за собою зі сторони, вже когось із себе уявляє. Але робить це вкрай невміло: побачила десь той чи інший зразок поведінки і приміряє на себе. Зазвичай у такий момент ми бачимо в  очах дитини інтерес: а що буде, якщо я зроблю так чи так?”, – говорить Котова. У такій ситуації дорослим достатньо дуже твердо і дуже жорстко сказати: “Так робити не можна, це погано!” І одразу переключити увагу на щось цікаве для дитини. Нехай ліпить, читає, вирізає з паперу і т.д.

Стійка жорстокість – це сигнал біди. Як правило, вона проявляється по відношенню до якихось груп (або до всіх дітей, або до тварин, або до всіх дорослих) і пов’язана вже не з віком, а з індивідуальними  особливостями дитини. Зазвичай такі особливості формуються в результаті якихось несприятливих обставин: агресія з боку батьків, їхні надзвичайно високі вимоги або глузування, гіперопіка. Стійка жорстокість є тією формою поведінки, через яку дитина реалізує свій страх, стрес або долає перешкоду. У тій же ситуації звичайна дитина може попросити, помінятися, почекати, обуритися і при цьому не завдавати болю іншим. До слова, ця градація агресивної поведінки – фрагментарна і стійка – підходить для будь-якого віку. А ось причини, які породжують подібну поведінку, в різному віці різні.

Є декілька основних причин прояву бездушності і жорстокості у дітей. Перша – копіювання поведінки мами й тата. Ви не доведете своєму чаду, що неприпустимо принижувати людей, якщо дитина бачить, як це з легкістю роблять інші. І нічим не викличете в юних душах співчуття і співпереживання, якщо атмосфера, в якій ростуть діти, агресивна та безжальна.

Друга причина дитячої жорстокості – вседозволеність, що часто буває у заможних сім’ях. Дитині ні в чому не відмовляють. Тоді ж чому в таких розкішних умовах життя підліток починає проявляти агресію, злість, жорстокість? Дитячі психологи стверджують: саме виконання всіх прохань та ігнорування провин дитини – ті фактори, які підживлюють агресію та жорстокість.

 

Як діяти?

1.    Завжди робіть акцент на вчинках дитини, а не на його особистості. Є велика різниця в сприйнятті фраз “ти вчинив погано” і “ти поганий”. Ні цими словами, ні тоном не показуйте, що у даній ситуації ви проти дитини, інакше станете для неї ворогом. Не дорікайте за минуле, мовляв, позавчора ти вчинив так само погано. Дочекайтесь, поки дитина заспокоїться, і поясніть, чому її поведінкою не можна пишатися.

2.    Стримуйте прояви гніву, обурення, роздратування, страху та безпорадності. Усе це абсолютно логічно проявляється у батьків, коли вони починають вичитувати своє чадо. Навчіться стримуватись. Так ви покажете приклад, як людина може достойно поводитись і тримати себе в руках. Не відвертайтесь від дитини, вона вже переживає через те, що накоїла.

3.    Забудьте про погрози, відмовтесь від бажання продемонструвати дитині, що ви сильніші: “Як я сказала, так і буде”. Не смійтесь над дитиною, не передражнюйте її та не критикуйте друзів. І, звісно, в жодному разі не бийте.

4.    Не розповідайте стороннім про неприємності з дитиною. Краще підтримуйте у них думку про те, що ваш син або донька ростуть хорошими людьми. Інакше таке публічне з’ясовування стосунків ще сильніше ранить дитину, викличе набагато більший сплеск агресії та недовіри до вас.

Читайте також: Чи достатньо дітям 15-ти хвилин уваги протягом дня?



Сподобалася публікація? Будь ласка, поділіться нею з друзями у соцмережах через кнопку нижче…