Незважаючи на те, що слово «війна» жіночого роду, ведення воєнних дій вважається не жіночою справою. Це не означає, що жінки не можуть на рівних з чоловіками служити у збройних силах і брати участь у короткотривалих зіткненнях з ворогом. Для того, щоб було зрозуміло, що таке сучасні збройні сили, в яких служать і чоловіки, і жінки, потрібно спочатку пояснити різницю між арміями східного і західного просторів.


Армії східного простору (Білорусь, Україна і Казахстан, російську «армію» я не буду згадувати принципово) – це уламки колишньої «радянської армії». За більш ніж 20 років в арміях цих країн мало що робилося для того, щоб від «радянської армії», яка вела війни в проміжку між першим і другим поколіннями війн, перейти до третього покоління війн. Покоління війн – це не просто красиві слова, це відповідний рівень (і не тільки технологічний) розвиненості країн, які мають свої збройні сили, а також традиція їх застосування. В основі цієї традиції люди, які володіють внутрішнім військово-стратегічним лідерством і визначають шляхи розвитку власних збройних сил, до яких належать: обладнання, кадри, доктрини, рівень навченості, організаційна культура, природа цивільно-військових відносин.

Хоче східний простір визнавати той факт, що він з XIV століття змушений наздоганяти західний простір, чи ні, але… у той час, коли Альфред Теннісон у 1855 році писав свій знаменитий вірш «Атака бригади легкої кавалерії», армія Великобританії вже проводила набір персоналу на добровільній основі і за службу в армії платилися гроші. У цей самий час армія «російської імперії» комплектувалася рекрутськими наборами або просто рабами. Крім того, жодних концептуальних ідей для ведення війни східний простір не вніс.

У східному просторі не було і немає людей, які займаються вивченням природи і філософії війни

Єдиною Людиною в історії східного простору, яка не змушувала населення служити у власній армії, у якої армія була справді добровільною і, яка користувалась величезним авторитетом, був Нестор Махно. Його військову діяльність вивчали і застосовували на практиці всі і всюди, за винятком східного простору. Тому зовнішнє порівняння армій західного простору з арміями східного просто є недоречним не тільки з причин різного озброєння і військової техніки, а насамперед через ставлення армії до набору персоналу. Якщо на заході слово «Солдат» пишеться виключно з великої літери, то для східного простору таке не прийнято взагалі.

 1219Якщо у східному просторі слово “офіцер” використовується для позначення основного командного персоналу власної армії, то на заході це слово теж використовується, але не в тому значенні, як це прийнято в арміях східного простору. І найголовніше — це рівень довіри старших командирів до молодших. Ставлення до ініціативи в арміях східного і західного просторів не просто різні, а кардинально різні. Якщо для східного простору ініціатива – це проблема ініціатора, то для західного – ініціатива це готовність діяти за відсутності наказів, коли існуючі накази більше не відповідають ситуації, або коли виникають непередбачені можливості чи загрози.

Офіцер армій східного простору – це людина, яка одночасно є і вихователем, і вчителем, і командиром для своїх підлеглих. Але при цьому від цього офіцера мало що залежить, бо основні рішення він не приймає. Він робить те, що йому наказують. Більше того, рішення приймають далеко не всі генерали. Усі політичні і військові рішення у східному просторі приймає «верховний правитель». На заході ж рішення, наприклад, про виклик вогню артилерії чи застосування ракетної зброї або авіації приймає навіть не сержант, а капрал. І цей капрал НЕ буде капралом, якщо він не вміє виконувати ці процедури.

Діяльність офіцера східного простору схожа на виступ еквілібриста на канаті. Йому доводиться балансувати між підлеглими і начальниками. І як правило, більшість офіцерів обирають начальство

Бо підлеглих рахувати на війні не прийнято, відповідальності за них ніхто не несе. І немає традиції вільної праці і трудівника, у якого прийнято після завершення роботи прибирати за собою робоче місце: поранених у шпиталь, полеглих з почестями в землю.

Офіцер західного простору – це адміністратор. Його основний обов’язок – не втручатися у справи підлеглих, оскільки в мирний і воєнний час Солдатами безпосередньо керують і навчають їх ворент-офіцери (або сержанти). Всі офіцери без винятку займаються забезпеченням цього виду діяльності, або кажучи простіше – логістикою. Це саме те, чого вимагав від своїх підлеглих Наполеон Бонапарт.
Тому в напрямку діяльності офіцерів західного простору є дві професії:

Перший напрямок – це професійний «Рембо», перший сержант підрозділу, частини і в кінцевому підсумку – старший сержант армії (тобто, сухопутних військ), ВПС, флоту або морської піхоти.

female-sniper

Другий напрямок – це адміністративна діяльність. Це не означає, що офіцери не вміють воювати, не приймають рішення і займаються тільки тим, щоб було менше відповідальності. Якраз навпаки, адже в західному просторі існує таке поняття як конкуренція. Вимоги конкуренції визначають відповідний рівень знань та умінь офіцера-адміністратора, який претендує на певну посаду. Наприклад, однією з вимог до командира кампанії (так на заході прийнято називати роту) є знання геодезії і геології, причому не поверхове, а на рівні випускника університету. Друга вимога – це вміння застосовувати отримані знання на практиці. Якщо офіцер не відповідає певному рівню, його ніхто не призначить на відповідну посаду. І ще: вступити до академії сухопутних військ армії США не просто складно. А дуже складно. І навіть після вступу з 360 людей до випуску доходять приблизно 50.

1429095894_119

Урсула фон Дерляйн, міністр оборони Німеччини (перша жінка на цій посаді)

Тепер від загального переходимо до конкретного – служби жінок в арміях західного простору.

Конкурувати у військовій діяльності першого напрямку (професійний «Рембо»,) жінки можуть, проте відсоток їхньої участі в цій діяльності дуже малий. Жінка може бути і командиром взводу і командиром роти, але, наприклад, на рівних з чоловіками пройти тести на курсах снайперів морської піхоти США або SOF жінкам поки що не вдавалося. Так само, як і не вдавалося пройти курси на передових спостерігачів і спільних передових контролерів вогневої підтримки. Але це зовсім не свідчить про те, що серед жінок немає влучних стрільців, а також не буде контролерів вогневої підтримки чи не з’явиться жінка снайпер у майбутньому. За великим рахунком, перший напрямок можна резюмувати так: є правила, але є і винятки з правил, проте ці винятки не змінюють загальної картини підготовки.

Я підкреслюю, що про жінок-снайперів я пишу тільки маючи на увазі західний простір, бо в східному немає ні доктрини, ні розуміння, ні навчальних центрів, ні вимог до снайперської стрільби. У популістських цілях жінки східного простору можуть називати (і називали) себе снайперами, але це не більше ніж популізм. Радянські жінки-снайпери періоду Другої світової війни такі ж герої, як «героїчні 28 панфіловців», яких не існувало.

ATWAR-MARINES-tmagArticle

З іншого боку, західними психологами ще в середині 50-х років минулого століття було помічено, що жінки більш посидючі і уважніші за чоловіків на посадах всіх видів операторів радіолокаційних станцій (РЛС). Як правило, в цьому напрямку військової діяльності тон уже давно задають жінки

Жінки прекрасно справляються з обов’язками безпосередніх офіцерів логістики з її планування і тим більше розподілу. Як правило, в арміях західних країн обов’язки офіцерів з планування вже понад 40 років переважно виконують жінки. І що характерно, ніхто з чоловіків не скаржився, що «щось пішло не так».

Жінки давно «окупували» військовий зв’язок, а на сьогоднішній день у вік цифрових комунікацій, жінки краще за чоловіків справляються з обов’язками шифрованого або криптографічного зв’язку. Тому що це питання теж пов’язане з посидючістю при роботі за персональним комп’ютером.

Жіночими голосами говорять всі попереджувальні системи, комплексів, по яких ведеться натиск ворога. Дослідження на цю тему були проведені ще в 50-х роках минулого століття.

Якщо, наприклад, система, яка попереджає про ракетну атаку літака буде говорити чоловічим голосом, то в 99 випадках зі ста, льотчик буде катапультуватися без проведення протиракетного маневру. А якщо ця система буде говорити жіночим голосом, то в 25 випадках зі ста у льотчика є шанс ухилитися від ракети. Все залежить тільки від того, чиїм голосом говорить система!

Незважаючи на те, що більшість жінок традиційно знаходяться у військовій медицині, в арміях західного простору не прийнято, щоб чоловіків з поля бою евакуювали жінки. Цим займається спеціально підготовлений персонал. А ось безпосередньо у шпиталях жінки-хірурги і нейрохірурги вже давно ні в кого не викликають подиву, як і жінки психологи. На особливо високому рівні це працює в Армії Оборони Ізраїлю. Думка офіцера психолога (жінки, зокрема) є найважливішою під час усієї служби Солдата в армії.

За кількістю жінок, що побували в космосі, західний простір давно і надовго випередив східний, без жодних шансів коли-небудь його наздогнати.

Жінка-командир на борту військового корабля не викликає подиву на заході вже понад 30 років, тоді, як для східного простору – це нонсенс, а також помилки 1000 річної давнини

12790909_10156610434865343_1346511018182312455_n

Жінки-бойові льотчики також давно на рівних служать з чоловіками. Єдине, що їм не рекомендована служба в палубної авіації на реактивних літаках. Але ці рекомендації не означають, що нема винятків, їх дуже багато. Є також жіночі екіпажі бойових машин піхоти і танків.

Але. І це «але» я повторю скільки завгодно разів. На сьогоднішній день в усіх арміях світу простежується тенденція щодо скорочення участі жінок в бойових діях. Це не означає, що її забороняють, але намагаються скоротити чи обмежити другорядними ролями. Адже набагато доцільніше задіяти жінок там, де їхня участь призведе до більш суттєвого кінцевого результату. Наприклад, це стосується участі жінок при проведенні операцій зі стабілізації. Це відбувається через те, що підготовка сучасного Солдата – це великі гроші. І просто так втратити Бійця, задіявши його не там, де він би найкраще став в пригоді, це не просто розкіш. Це може призвести до втрати лідерства (або авторитету) всередині країни.

Є армії, в яких жінки проходять обов’язкову військову службу так само, як і чоловіки. Наприклад, це Армія Оборони Ізраїлю. Жінки проходять службу в буквальному сенсі всюди – від медицини до спеціальних підрозділів. Але участь жінок в бойових діях також чітко регламентується, і має тенденцію до скорочення

Як підсумок необхідно зазначити, що присутність жінок в арміях західного простору не пов’язана із зовнішньою красою армій, на відміну від армій східного простору. У західному просторі є традиція вільної праці, тоді як у східному такої традиції немає. Захід розуміє і знає, що таке конкуренція, тоді як схід конкуренції боїться так само, як світло боїться темряви.

Тому й ставлення до жінок в арміях різне. Якщо для армій східного простору – вони окраса, то для заходу, такі ж Солдати, які самі добровільно обрали шлях особистої реалізації. Хоча якщо говорити про, здавалось би простий термін, «особиста реалізація», то в будь-якому випадку її можливості для жінок у східному просторі набагато обмеженіші, ніж на заході, в усіх сферах, не тільки у військовій.