Цього року найвідомішій картині Казимира Малевича виповнилося 100 років. З нагоди знаменної дати художникові присвячують різноманітні розвідки, телепередачі та документальні фільми. Один із найкращих, на наш погляд, створено завдяки зусиллям українського мистецтвознавця, історика мистецтва України, міжнародного експерта мистецьких творів, професора Дмитра Горбачова. Телепередачу під назвою «Казимир Малевич. Життя і творчість» почали транслювати на телеканалі Культура вперше 2015 року. Нижче портал Мегаполіс пропонує вашій увазі уривки з лекції Дмитра Горбачова, прочитаної у Книгарні “Є”, а також і саму телепередачу «Казимир Малевич. Життя і творчість».


Останні кілька десятиріч – це відкриття Малевича світом і Україною, зокрема. Ніхто не сподівався, що Малевич – свідомий українець. Це виявилося для нас, українців, дуже гонорово, а для світу і науковців – дуже важливо.

Тоді багато таємниць розкрилось. Принаймні мені так казав Джон Болт, великий знавець українського, російського та світового авангарду. Він казав, що ми вивчаємо Малевича вже сотні конференцій, і вже десять років крутимося на холостому ходу, тому що все, що могли, ми відкрили, але до багатьох таємниць докопатися не можемо. І ось уже десять років ми, каже, відчуваємо якусь пізнавальну кризу.

І раптом відкрився український аспект. Спершу ми, американці, не дуже до цього придивлялися, тому що ми звикли до російського авангарду. Це зручно.

А тут виявляється, що його ще треба поділяти на інші ешелони, як каже Джон Болт. Не тільки український, хоча він – найпотужніший. Є ще вірменський, єврейський, грузинський і так далі. І це було трохи так, знаєте, дискомфортно.

Але виграш був дуже великий для науки, тому що ці таємниці розкрилися. Ось, наприклад, було незрозуміло, чому Малевич був таким безбарвним у Ленінграді, і раптом наприкінці життя став барвистим. Український аспект це відкрив. Малевич опинився в Києві, став тут працювати професором, пристав до так званих спектралістів Богомазова – Пальмова. Він повернувся на Батьківщину, адже його свідомість – сільська, бо він жив по українських селах до 17 років. Це, безперечно, свідомість барвиста. І от сталася така метаморфоза, тому що він опинився в тому середовищі, яке його спонукало знову розкрити свій кольоровий потенціал.

This slideshow requires JavaScript.

Крім того, пам’ятаємо так званий другий селянський цикл. Він теж був незрозумілим. Спершу Малевич малює селян як залізних чоловічків, малює кубістично, потужно. Потім вони виявляються в нього лялькоподібними, нещасними, без рук і без ніг. І от виявилося, що Малевич дуже тяжко переживав – а він тоді вже в Києві працював. Те, що селянам перебили хребта, він пережив як свою власну трагедію, бо він любив селян.

Художник пише у своїй автобіографії, що перші мистецькі враження одержав від селян. Як був маленьким, любив селянок, тому що вони займалися мистецтвом, хоча такого слова не називали. А робітники на цукроварні, де працював його батько, були замурзані, поняття про мистецтво не мали.

Казимир Малевич. Автопортрет 1933 року

Казимир Малевич. Автопортрет 1933 року

«Я не любив робітників», – сказав він, як оце професор Преображенський у Булгакова. Я думаю, як добре, що в автобіографії Малевича цього не оприлюднили. Тому що сказати в 30-му році «я не люблю робітників» було неприпустимо… Тоді навіть ментам було заборонено доторкатися до бешкетного робітника.

Так, український аспект виявився дуже важливим для світової науки малевичезнавства. Потрошку мої московські друзі починають з цим змирятися. Хоча їм тяжко, знаєте, випускати з рук… Вони кажуть: «Так нам же нічого не залишиться! Ось ви – Левицький, Боровиковський, Малевич, Гоголь, Чехов, і пішло-поїхало… А що ж нам залишається?». Я їм кажу, що все залишається з ними, але треба поділитися. Та вони ще психологічно не готові ділитися (усміхається). Що моє – моє, що твоє – поділимо. Але потрошку вони теж мусять із цим змиритися…

Малевичезнавиця Тетяна Філевська, організатор екскурсії «Київ Малевича» цього року організувала в Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури проект під назвою «Київські лекції Малевича. Реконструкція», адже в цьому навчальному закладі художник працював протягом 1928 – початку 1930 років. Усі прочитані ним лекції потім оприлюднили у журналі «Нова генерація». І от тепер фахівці на підставі цих статей реконструюють лекції.

Пам’ятаю, одна моя студентка якось запитала: «Дмитре Омеляновичу, як же це так, що за чорний квадрат дають мільйон? Можна я зараз такий же намалюю?». А я кажу: «Так пізно вже. От якби 1914 року – нормально, ноу-хау, а тепер – нічого у вас не вийде».

Але знаєте, яка тепер мода? Нащадки Малевича – а їх 30 – відсуджують його картини. Бо Малевич залишив свої твори у Німеччині, але він їх нікому не дарував. Вони перейшли до світових музеїв. І вже дві роботи відсудили. Першу відсуджену картину продано за 17 мільйонів, другу – за 70 мільйонів доларів. Одержану суму поділили між собою порівну.

Через два дні після аукціону, на якому продали першу картину, я зустрівся зі знаменитим лондонським колекціонером – князем Лубановим-Ростовський. Ми їхали в таксі, водій яого чогось крутився і врешті сказав: «Ось я чую прізвище Малевича. Ну як же це так, щоб один квадрат – і мільйон». А Лубанов йому: «Позавчора за 17 продали». Таксист здивовано: «За один квадрат?!», а той йому: «Там два квадрати».


Цікаві факти про Казимира Малевича:

  • він любив смачно поїсти;
  • не любив робітників;
  • був націоналістом (так стверджує Дмитро Горбачов, чому – дізнавайтеся з відео вище);
  • свої картини, на яких зображені селяни, датує ранішими роками;
  • існує версія, що Малевич читав лекції українською, тому що не збереглося російськомовних відповідників.

Останній пункт видається дещо нереалістичним. Все ж мова Малевича була сільською, а не академічною. Художникові було б важко читати лекції зі складною термінологію рідною мовою. Як каже Дмитро Горбачов, “його українська була сільська, запашна і дуже питома. Наприклад, він гнівається і пише, що хтось хотів придбати його картини. Одну – за 500 рублів на виплат. У той час, до речі, 200 рублів – це був партмаксимум. Так от він пише, що придбали і будуть придбавати до кінця світу… Це – питомо!”

Чорний квадрат

Чорний квадрат

Малевич називав свій «Чорний квадрат» первісною точкою чи крапкою. Крапка рухається, перетворюється на форму. Форма потім дає об’єм, хоча до об’ємного супрематизму Малевич не дійшов. В чомусь він був налаштованим на містику, оскільки прихильно ставився до Федорова і його теорії спільної справи. 1926 року художника вигнали з Ленінградського інституту «за містику»… В його творах був елемент божественного – елемент створення світу.

Пейзаж із п'ятьма будинками

Пейзаж із п’ятьма будинками

У картинах Казимира Малевича так часто зустрічаються сполучення жовтого та блакитного кольорів. На думку Дмитра Горбачова, у жовто-синьому, як український прапор, пейзажі, художник спеціально дібрав такі кольори.